Ігор Лосєв
Український народ нещодавно був неприємно вражений відставкою справді народного генерала Валерія Залужного. Ніякої зрозумілої мотивації цього кадрового рішення президент Зеленський не надав. Для мільйонів українців це рішення залишається загадкою.
Здається, що Зеленський, як людина естради, дуже ревно (за звичкою на сцені) ставиться до своїх політичних рейтингів. А виборці України останнім часом почали шанувати Залужного більше, ніж Зеленського. «Зе» стурбований своїм становищем у державі більше, ніж долею України. В ідеалі, під час війни всі українські політики мають забути про свої рейтинги і думати тільки про те, як врятувати Україну. Бо якщо не буде нашої Батьківщини, то не буде всіх цих політиків з їхніми рейтингами. Здавалося б, це так очевидно і зрозуміло, але чомусь не розуміють.
Це вже було в нашій історії. Але політики вважають за необхідне повторювати минулі помилки. Згадаймо прикрий досвід Симона Петлюри з легендарним українським генералом Олександром Грековим, командиром Української Галицької Армії, героєм знаменитої Чортківської офензиви, коли галичани на самих лише багнетах (бо набоїв практично не було) гнали польську армію до Львова. Тоді вояки-галичани почали говорити, що непогано було б, щоб їхній командир очолив би всю Україну.
Ці розмови дійшли до вух пана Головного Отамана і він зробив усе можливе, щоб усунути Грекова з війська. Талановитого командира відрядили в якусь військово-дипломатичну місію. Таких полководців, як генерал Греков, у нас тоді було небагато. Його відсутність у війську незабаром далася взнаки, але пану Головному Отаману стало спокійніше, конкурента усунули.
Ще більш трагічною була ситуація з полковником Петром Болбочаном. То був полководець від Бога. В 1918 році на чолі Кримської групи Армії УНР він здійснив стрімкий похід від Харкова до Сімферополя і Бахчисарая, легко здолавши ворожі укріплення на Перекопі. Взяв би й Севастополь. Але німецькі союзники мали власні наміри щодо цієї військово-морської фортеці. Добре мати союзників, але ще краще від них не залежати… Деякі тогочасні історики називали Болбочана «українським Бонапартом». Учасник походу Борис Монкевич згадував, як зустрічали Болбочана в Сімферополі:
«Ніде по всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як робило це населення Сімферополя. Всі вулиці були декоровані квітами й переповнені публікою, яка радісно вітала Болбочана. Всю дорогу за самоходом (автомобілем – авт.), бігла тисячна юрба народу, котра проводжала побідника і свого визволителя з таким запалом, з таким ентузіазмом, якому немає порівняння, якого ніколи не можна забути».
Під час заколоту отамана Волоха, Болбочан очолив Запорозький корпус, котрий залишився без командування. За це петлюрівське керівництво, звинувативши Болбочана в «бонапартизмі» (улюблене звинувачення цивільних політиків проти військових), засудило його до смертної кари. Коли розстрілювали Болбочана, вояки Запорозького корпусу відмовилися стріляти у свого командира. Тоді шеф петлюрівської розвідки полковник Чоботарів підійшов до Болбочана і зі свого револьвера вбив засудженого… Ось так Україна втратила одного з найкращих своїх полководців.
Слава Богу, що сьогодні нічого подібного не сталося з генералом Залужним, але політично негативні тенденції у ставленні до наших генералів з боку вулиці Банкової зростають. Цивільним людям з оточення президента дуже хочеться визначати питання стратегії і тактики. Їх не зупиняє навіть те, що вони зеленої уяви не мають про воєнну справу.
Президентські повноваження Зеленського закінчується в травні. Україні потрібен тимчасовий президент, до того моменту, коли ситуація на фронті дозволить провести повноцінні вибори. Генерал Залужний – найкращий кандидат. Людина високоосвічена (дві вищі військові освіти і одна цивільна – факультет міжнародних відносин Острозької академії). Доктор юридичних наук. Має величезний бойовий досвід. І цей досвід унікальний. Бо під проводом Залужного ЗСУ успішно 2 роки протистояли російській армії. Генерал має цілковиту довіру українського народу – 93%. До речі, нещодавно одна ворожка сказала, що у квітні Залужний повернеться на свою посаду.
Дай, Боже, і дай, Боже, щоб наслідки безпосереднього керування Зеленським нашим військом (руками генерала Сирського) не були надто вже катастрофічними…
