Святослав Караванський
Я не політик і тим більше не стратег, але беруся розв’азати питання асоціяції України з ЕС з поміччю психології.
Високі европейські політики ніяк не збагнуть, що саме робиться в Україні. При цім вони цілком нехтують психологію державних мужів сучасної України. А психологія ця на 100% пов’язана із соціяльним походженням української еліти.
Ця психологія змушує еліту не розкривати своїх карт. Але ці карти не важко розкрити людині з пересічнимиг здібнстями, базуючись на психології.
Еліта хоче виграти президентські вибори 2015 року, вживаючи найбрутальніших методів фальшування волевиявлення виборців.
Для цього їм не потрібні «европейські цінності». Для цього европейські закони про прокуратуру й про вибори, що їх жде ЕС, відкладено на найближчий до саміту термін, щоб законів не прийняти, а в останній хвилині відправити на допрацювання, або прийняти у такому форматі, який не задовольнить ЕС. Тоді на саміті у Вільнюсі ЕС може підписати асоціяцію з Україною із законами, які перебуватимуть у процесі ухвалення. Головне асоціяція. Якщо удасться забалакати Европу і пообіцяти допрацювати закони після підписання асоціяції, то це і буде те, чого домагається еліта. Закони про вибори та про прокуратуру ніколи не будуть такими, які їх хоче мати Европа. Непідписання цих законів для еліти важливіше, ніж звільнення Тимошенко. Тому, ці закони 21 листопада не буде ухвалено Верховною Радою, а буде відправлено на допрацювання або буде ухвалено, але не цілком такі, які хоче Европа. Тоді саміт у Вільнюсі може повірити еліті, що вона допрацює закони, будучи вже асоціятивним членом.
Хіпіш навколо справи Тимошенко має завдання відвернути увагу Европи від цих двох законів. Якщо для підписання асоціяції з такими «дірами» треба буде звільнити Тимошенко, то це буде зроблено. Тимошенко поїде лікуватися, але европейські закони про вибори і про прокуратуру не буде задіяно в Україні, або задіяно далеко не европейські.
Такий сценарій підказує мені психологія. Сьогодні 20 листопада. Завтра – 21 листопада – на засіданні Верховної Ради будемо знати, чи психологічний підхід варто практикувати політикам, чи ні.
