Ігор Лосєв
Свідченням того, що в Європейському Союзі і НАТО щось таки негаразд є поведінка члена цих структур Угорщини. Її прем’єр Віктор Орбан виступає там як відвертий штрейкбрехер колективних рішень і в першу чергу тоді, коли Європа прагне допомогти Україні, котра протистоїть у важкій і виснажливій війні російській агресії.
На жаль, зі зрадою інтересів Європи пов’язаний не лише Орбан. Досить згадати таких політичних діячів як канцлери Німеччини Герхард Шредер і Ангела Меркель. Шредер сьогодні після своєї відставки працює у Путіна в російському Газпромі. Дали там грошовиту і не дуже обтяжливу посаду і колишньому прем’єру Франції Франсуа Фінйону. Буквально днями Орбан заблокував фінансову допомогу ЄС Україні в сумі 60 мільярдів доларів. Водночас він посприяв виділенню допомоги Угорщині на 10 мільярдів доларів. Угорські керівники заявили, що будуть і в подальшому блокувати всі ініціативи ЄС на користь України. Звісно, що система консенсусу в прийнятті рішень не відповідає вимогам сучасності, бо навряд чи можна визнати нормальною ситуацію, коли одна держава може заблоковувати рішення решти 26 країн. Це призводить до нахабного шантажу, викручування рук угорським режимом, котрій надуманими причинами прикриває свої егоїстичні, насправді антиєвропейські інтереси. Дедалі більше європейських лідерів починають розуміти, що Угорщина Віктора Орбана є сьогодні фактично прямим агентом Росії і робить все можливе, щоб сприяти перемозі Путіна. Дедалі більше лунають голоси про необхідність вигнання Угорщини зі складу Європейського Союзу і НАТО.
Чим же пояснюється патологічно антиукраїнська політика офіційного Будапешта? Тут треба згадати реалії Першої і Другої світових воєн і участі в цих війнах Угорщини.
Як відомо, після повстання 1848 року Угорщина зуміла досягнути помітного покращення свого становища в складі так званої Дунайської монархії (Австрії), що було зафіксоване в так званому аусгляйху – компромісі між Будапештом і Віднем. Цей компроміс було досягнуто за рахунок інших народів імперії. Замість Австрії виникає Австро-Угорщина, проте угорські лідери наполегливо і не без успіху намагалися її перетворити на Угро-Австрію. Не випадково в 1848 році Головна Руська Рада у Львові відмовилася підтримати угорських повстанців і на загал лояльно поставилася до імператора. Адже українці мали практичний досвід спілкування з угорським етносом і розуміли, що угорський гніт буде страшнішим від польського і австрійського. Несприятлива політика щодо національних меншин здійснювалася особливо активно там, де Угорське королівство (як частина Австрії) керувало деякими іншоетнічними землями (наприклад, в Закарпатті та Хорватії). Але найбільше асиміляторська і деспотична політика угорців була помітна в Трансільванії, де більшість населення становили етнічні румуни. У такому стані міжетнічних відносин Австро-Угорщина вступила в Першу світову війну.
І коли вже поразка Австро-Угорщини і Німеччини стала очевидною, коли поляки, румуни, чехи та інші народи почали дистанціюватися від Дунайської монархії, угорці продовжували активний захист цієї країни, котру вони вважали своєю. Це мало свої наслідки. Мирний договір з переможеною Угорщиною держави Антанти підписали в палаці Тріанон. За цим договором Угорщина втратила чимало територій, котрі вона контролювала, перебуваючи в складі Австро-Угорщини, зокрема: Хорватію, Закарпаття, південь Словаччини, Банат у Сербії, румунську Трансильванію.
Угорщина спробувала взяти реванш, вступивши в союз з Німеччиною Гітлера і справді повернула собі частину Трансільванії, південну Словаччину, Банат і Закарпаття, де вона збройним шляхом захопила і знищила Республіку Карпатську Україну. Після 1945 року всі ці землі Будапешту довелося повертати.
Після 2014 року, після нападу Росії на Україну угорський лідер Віктор Орбан вирішив, що настав його зоряний час і він зможе ліквідувати наслідки Тріанонської мирної угоди, розпочавши її ревізію з українського Закарпаття. Доля Закарпаття і всієї України сьогодні вирішується на фронті силами українських воїнів. А Орбан, який зв’язав себе з режимом Путіна, може повторити Тріанонське фіаско своєї країни…
