Добігла кінця континентальна футбольна першість.
Діялася вона за вельми небуденних обставин. Одразу й збагнути важко, що в ХХІ столітті, у центрі Європи, одночасно тривали війна та один із найбільших футбольних форумів планети. Тим не менше, це сталося. Більше того. Далі, за якийсь тиждень, грядуть Олімпійські ігри в Парижі, так само в серці Європи. Очевидно, світ все ще не усвідомив масштабів катастрофи, що її несуть криваві москвинські нелюди. Направду, допоки грім не вдарить, задовольнятимуться краєм околиці своєї хати.
Москалі тим часом не припиняють воювати й на спортивному фронті. Євро-2024 запам’яталося чисельними злими акціями та провокаціями. Ледве не на кожному матчі з’являлися московські ганчірки так званої наразі ще РФ або її клубів, на кшталт ЦСКА, провокативні банери чи масові ганебні вигуки-заклики.
Під час протистояння Португалія-Франція, вболівальники «півнів» вивісили банер «Міражі для України», на якому французький винищувач. Не всі відразу зрозуміли суть. Навіть українські коментатори поєдинку спершу похвалили чин «ле бльо», сприйнявши його за натяк на якнайшвидшу передачу Україні літаків. Насправді, «Міраж-2000» був зображений у вигляді труни, що означало, за задумом провокаторів, зростання жертв війни. Річ ясна, то справа рук прихильників ультраправої проросійської політикині Марін Ле Пен, яка, на біду, нині вельми популярна у Франції.
Ще далі пішли москалі щодо матчу збірної України супроти Румунії, який ми «провалили» з вислідом – 0:3. Своєму «насєлєнію» кремлівські інформаційні помийки демонстрували трибуни з чисельними румунськими фанатами, які, нібито, скандують «путін». Насправді, навіть пересічний глядач розпізнає накладання звуку. І що найцікавіше, у прагненні сенсації, кацапи не переймалися і витягли ці слова про свого кривавого недомірка із вже світової слави хіта харківських уболівальників. Лише прибрали нецензурну лайку про терориста-ліліпута. Цікаво, бо авторам такий примітивний і недолугий ролик може обернутися чималим терміном у буцегарні.
Також на їхньому відео видно прапор так званої днр, що його, нібито, тримають румуни. Але, якщо переглянути трансляцію матчу, то жодного прапора на трибунах нема. Знову москалі вдалися до брехливого примітивного накладання.
Наступний поєдинок українців, супроти словаків, узагалі був під загрозою проведення. Організатори побоювалися атак московських хакерів, які могли проектувати різну провокативну інформацію на екрани арени в Дюссельдорфі, спровокувати вимкнення світла, впливати на роботу інфраструктури. Могли й запустити на динаміки свій так званий гімн. Довелося вдаватися до послуг кіберзахисту відомої нідерландської компанії, яка гарантувала належну безпеку від злочинних намірів кремлівських терористів.
І до бабці ходити не треба, що всі ці витівки москалів сталися через бездіяльність або мовчазне потурання Європейської федерації футболу, що її чолить знаний прихвостень Кремля Александер Чеферін. Ганебні прапори і банери взагалі не мали б потрапити на арени. А якщо вже так сталося, то стюарди зобов’язані були негайно їх прибрати. Натомість, деякі з них висіли тривалий час або й упродовж всього матчу.
З якогось дива, на офіційному сайті УЄФА, в профілі гравців-учасників Євро-2024, напроти українського оборонця Максима Таловєрова був вказаний кацапський так званий прапор. Річ не в тому, що Макс народився у Нальчику і, коли йому було декілька місяців, батьки переїхали в Донецьк. З-поміж учасників європейської першості можна знайти не один десяток футболістів, які народилися не в країні, яку репрезентують на турнірі. Але напроти прізвища кожного з них неодмінно прапор країни, за збірну якої вони виступають. Цей «дивний» казус стався лише з українцем Таловєровим…
Жодних такого штибу непорозумінь нема у політичній сфері. Тим паче, коли йдеться про друзів України. Тиждень тому, в Таллінні, відбувався матч кваліфікації Ліги конференцій УЄФА між місцевим «Калєвом» та вірменським «Урарту». Естонія відмовила у наданні віз усім москалям, які виступають за клуб із Вірменії. А таких там аж шестеро. Гостям довелося грати вельми експериментальним складом. То ж нехай роблять висновки і надалі ретельніше зважують із ким мати до справи.
Звісно, на болотах не оминули цей випадок. Так звана прес-секретарка їхнього коня закордонних справ Лаврова-Калантаряна Захарова обурилася діями естонської влади, заявивши: «Це і є нацизм». Наразі невідомо про заяву з цього приводу іншого відомого алкаша – так званого секретаря їхньої такої собі ради безпеки Медведєва. Треба очікувати, коли «просохне», погрожуватиме естонцям ядерним ударом.
Чин естонської влади обнадійливий і має бути за взірець для інших. І не лише країн Балтії. Відмови москалям, які виступають поза межами країни-гною, зумовлять ще більшу їхню ізоляцію від цивілізованого світу. І всі ганебні потуги Чеферіна або очільника ФІФА Інфантіно відпрацювати криваві гроші та бодай якось послабити дискваліфікацію Московії будуть марні.
Дбаючи про люстрацію на міжнародній арені представників терористичної федерації, маємо довершити й внутрішнє очищення. Бо ще й нині український футбольний бомонд, від очільника УАФ Андрія Шевченка до пересічних гравців, «штокають-какають» як і коли заманеться. Солов’їна в багатьох із них лише для камер, інтерв’ю, більш широкого загалу.
Взірцем слугують фанати львівських «Карпат». Саме їхня тверда воля звела нанівець усі потуги щодо переходу гравця «Дніпра-1» Ігоря Когута до стану «зелених левів». Річ у тім, що носій галицького прізвища насправді ненавидить цей регіон. І, що найбільш прикро, за національну свідомість Галичини. Відомі заяви уродженця Дніпра, що його «бісить цей західний футбол». Тут мається на увазі Захід України. Галичан цей персонаж із притаманним людям без роду і племені невіглаством називав «бендерами», маючи за мету образити. Тепер шукатиме інший клуб, бо дніпряни, схоже, через фінансові аспекти припинять існування. Ймовірно, вирушить на болота. Прикро констатувати, але й нині маємо поодинокі випадки зради спортсменів. За такого розвитку подій Когут мав би прийняти «язик» і перетлумачити своє прізвище на більш «оригінальніше» і яке йому пасує…
Нещодавно так званий паспорт наразі ще так званої РФ отримав Дмитро Іванісеня. Уродженець Кривого Рогу, відомий за виступами в «Кривбасі», «Шахтарі» й «Дніпрі», 2021 року подався на Московію, де в самарських «Крильях Совєтов» заробляє 500 тисяч євро на рік. Видко, керувався відомим і сумної слави гаслом свого знаного земляка: «какая разніца?». Шкода, що раніше, в 2019 році, цю особу викликали до лав національної команди України і він навіть зодягав жовто-синю футболку.
Григорій Жибак
