Ігор Лосєв
Нинішня трагедія України значною мірою зумовлена тим, що всі роки Незалежності, понад 30 років, всі президенти України відмовлялися від системної і послідовної боротьби проти внутрішнього ворога, який зміцнився, взяв під контроль державний апарат, очоливши тотальний саботаж, і зрештою гранично знахабнів і перейшов у наступ. Генерал Валерій Кондратюк, який послідовно очолював усі українські спецслужби, сказав: «У нас ніколи не здійснювали жодних чисток ані в самій СБУ, ані в органах державної влади від проросійських елементів та політиків. Ба більше, присутність при владі цих людей – так званих наглядачів – була гарантією добросусідських відносин із Росією для того, щоб спільно заробляти.
Погляньте, олігархи, зокрема російські, купували в Україні якісь активи і в комплекті обов’язково підкуповували губернатора, керівників в поліції, СБУ, податкової. Це був повний комплект, який, по суті, не обстоював державних інтересів, а який уже було продано, призначено, і він повністю працював за ці гроші».
А тепер російська агентура демонструє нам, що для неї в Україні діє режим уседозволеності, що вона може знищити будь-якого українця, який стоїть на патріотичних позиціях. Саме так у Львові було вбито колишню народну депутатку України, мовознавицю, професорку Львівської політехніки Ірину Фаріон. Атентат було організовано як публічну страту, щоб залякати українців.
І тут мало говорити, що треба знайти і покарати вбивць і замовників. Звичайно треба. Але також необхідно показати російським планувальникам цих страт, що вони також перебувають у межах досяжності українських спецслужб і месників.
Виникають питання. Чому, наприклад, міністерство оборони України не реагує на антиукраїнську діяльність за кордоном Олексія Арестовича. Цей діяч, котрий надихається безкарністю, вже дає публічні поради Путіну, як йому перемогти Україну, зокрема, радить підкуповувати українських офіцерів, а тих, хто перейде на бік РФ, заохочувати вищими званнями і посадами.
Путін уже це робив у Криму в 2014 році. Цьому сприяла недолуга кадрова політика української влади. Я особисто спостерігав цей процес у ВМС України, коли офіцерів-патріотів, запідозрених в українському націоналізмі, різними методами видавлювали з флоту, а їх місце заступали потенційні зрадники, проросійські істоти на кшталт адмірала-зрадника Березовського, чи Єлісєєва, чи Шакуро. Цікаво, що коли створювалися ЗСУ, з претендентами на службу в українському війську спілкувався один з організаторів народного Руху України генерал-майор Мулява. Того ж таки тоді ще капітана 1 рангу Єлісєєва Мулява запитав: «З Росією воювати будеш?» Як тоді накинулися на Муляву наші ліберали! Мовляв, хіба можна ставити такі питання? Наступні події показали, що генерал Мулява мав абсолютну рацію. Тоді, коли він запитував, Єлісєєв почервонів і нічого не відповів. А в 2014-му, коли він уже став українським адміралом, Єлісєєв зрадив і перейшов на бік РФ. Водночас такі віддані Україні офіцери, як капітан 1 рангу Лупаков і капітан 1 рангу Настенко, українським адміралами не стали…
Звісно, СБУ нині перевантажена роботою на фронті, ми знаємо як успішно морські дрони СБУ відправляють на дно російські військові кораблі.
Для боротьби з величезною армією внутрішніх ворогів України потрібно створити додаткову спецслужбу, що знешкоджувала б російських агентів і просто тих, хто люто ненавидить нашу країну в усіх структурах, в уряді, в парламенті, в оточенні президента, у міністерствах і відомствах, скрізь, де інтригують проти України.
Є дані, що наш наступ на фронті в 2023 році не вдався, бо ще до його початку ворог був про нього поінформований. Хто це зробив?
Ми дотепер цього не знаємо.
За часів УНР у нас була спецслужба з хорошою назвою – «Державна варта». Ось такої нам сьогодні бракує. Головне, щоб вона не мала ніякого історичного, організаційного чи ментального зв’язку з колишнім КГБ УССР (КГБ СССР).
