Цими днями провідні всеукраїнські та Полтавські міські й обласні ЗМІ сповістили про затримання у Полтаві, цитую: «агента служби зовнішньої розвідки рф, який проводив інформаційні диверсії проти України. За вказівкою ворожої спецслужби зловмисник підготував понад 60 замовних публікацій для російських інтернет-видань «одна родіна» та «фонд стратегічної культури». Ці інформресурси функціонують як міжнародні рупори кремля для поширення ворожої пропаганди на західні країни. Встановлено, що затриманий СБУ фігурант підготував серію публікацій, в яких «відбілював» повітряні атаки рашистів на цивільну інфраструктуру України».
Затримання Шестакова: буденний факт чи нейтралізація багаторічних інофрмвпливів «руского міра» в Полтаві?
У офіційному повідомленні зазначено, що йдеться «про замовні матеріали «щодо ворожих ударів по торгівельному центру у Кременчуці, багатоквартирному будинку у Дніпрі та масованих обстрілів енергооб’єктів у Києві. У своїх статтях російський агент намагався штучно дискредитувати командування та бійців українських військ перед іноземними партнерами нашої держави. Для маскування злочинної діяльності фігурант використовував псевдоніми Андрій Уваров, Ігор Логінов та Петро Жарков. За проведення інформаційно-підривної діяльності проти України зловмисник отримав від своїх російських кураторів майже 250 тис. у гривневому еквіваленті».
За інформацією джерел інтернет-видання «Полтавщина» стало відомо, що підозрюваний – це голова Російської громади Полтавщини Віктор Шестаков.
Йому повідомили про підозру за двома статтями Кримінального кодексу України. А саме за частиною 2 статті 111 «Державна зрада» та частинами 2 та 3 статті 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Росії проти України, глорифікація її учасників». Санкції статей —позбавлення волі на строк п’ятнадцять років або довічне позбавлення волі та конфіскація майна.
Для пересічного полтавського читача, який гортає стрічку новин, ці новини можуть сприйматися як буденність, як ще одна звістка про викорінення інформаційних впливів держави-окупанта, як дії спрямовані на утвердження інформаційної безпеки нашої Української держави.
Так воно і є, це правда, але не вся. «Російська громада Полтавщини» попри мімікрію під громадську організацію, постійно прагнула формувати порядок денний у гуманітарній сфері.
Шестаков встиг навіть попрацювати, нехай і тиждень, у… Полтавській ОДА. У часи Ющенка я мав честь очолювати Департамент інформдіяльності облдержадміністрації. Пригадую, заходжу у кабінет заступника голови ОДА С.С., куратора департаменту. І С.С. ошелешує мене повідомленням: Шестаков працюватиме у ОДА, у відділі релігій і національностей, мовляв, так він…буде під нашим пильним оком, контролем, так би мовити. Запитую: «А як же доступ до документів з грифом «ДСК» (для службового користування)?». Та то дрібниці,- чую у відповідь…Через тиждень С.С. шокував не менше: Шестаков у нас не працюватиме, є припущення, що він…агент ФСБ». Отакої…Звільнили миттєво! Які тіньові обставини, як і чому не знаю. Втім бачимо, що російська агентура давно без мила лізла у всі щілини, навіть у владні кабінети. Така специфічна структура як «Російська громада Полтавщини» попри постійне маскування під, начебто, «захист прав російської національної меншини», усі роки свого існування, а не лише в останні два роки великої війни намагалася впливати і на рішення влади у царині національної ідентичності, зокрема й національної пам’яті.
Глибоко переконаний, що відлік інформаційно-культурного виміру російсько-української війни розпочався ще у далеких 90-х, відразу після відновлення незалежності. Фактів, які це підтверджують, чимало. Це окрема тема, яку аналізував в Академії державного управління у своїй магістерській роботі «Управління інформаційною сферою в розрізі інформаційної безпеки. Регіональний аспект». Сьогодні ж у цьому дописі до свого блогу на прикладі коментарів та статей Шестакова оприлюдню кілька промовистих фактів, які показують, наскільки витончено вела росія «війну історичних пам’ятей» у період президентства Віктора Ющенка та під час подій Революції Гідності.
Дискредитація воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи або тост: “За Россию! За Петра! Виват!”
Серед іншого займався й інформсупроводом Указу Віктора Ющенка «Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладанням українсько-шведського союзу». Довкола змісту цього документа розгорнули штучні інформпристрасті не лише прихильники партії регіонів та Януковича, але й так «Російська громада Полтавщини».
Ось цитати зі статті пропагандистів https://www.bbc.com/russian/russia/2009/06/090629_poltava_history_ukraine, які працювали на російській службі Бі-Бі-Сі. Допис було опубліковано 15 років тому, у ньому цілий розділ базовано на коментарях Віктора Шестакова та його колег.
Приміром, Шестаков хизується тостами за росію і московського царя Петра:
Також Шестаков запевняє, цитую: “Это наша история, наша земля, и уходить мы отсюда не собираемся, мы тут на передовых рубежах, наши предки, и русских и малороссов, живущих здесь, вместе с русскими победили, замочили шведов».
А ще у цій статті Шестаков хвалиться назагал і, мабуть, публічно звітує своїм запорєбріковим кураторам про таке: «руской общінє» вдалося відродити, начебто, «пам’ятку»-криницю Петра I.
Це було зроблено для того, щоб продовжити культивування міфу: московити, нібито, вирили криницю під час підходу до місця переправи через Ворсклу напередодні Полтавської битви. Мовляв, солдатів армії Московського царства, які рухалися до Полтави, мучила спрага, і вони вирішили викопати криницю саме в цьому місці. Невдовзі під’їхав Пьотр і, бачте, це вам не абищо — іспіл водіци. Тож Шестаков і «руская общіна Полтави» разом із «Громадською палатою Російської Федерації» та «Спілки сімей військовослужбовців Росії» перебрали криничний зруб, поставили столики для туристів, і встановили пропагандистську табличку.
Цитата зі статті: «Общинники восстанавливают сруб. Юрий Погода и Виктор Шестаков сотоварищи, включая малолетнего Женю, металлическими щетками оттирают краску с камня. Прикрепляют новую доску: “Криница Петра I”. Возможно, операцию в скором времени придется повторить. После трудов – костер, стопка водки, жареная домашняя колбаса, сало, хлеб. Тост: «За Россию! За Петра! Виват!».
Прибрати це неподобство вдалося аж у 2023 році. Про це писали на сторінці Полтавського офісу УІНП https://poltava.to/project/7804/
Для створення ілюзії «двох точок зору» російські маніпулятори оприлюднили й мою позицію:
Залишу тут ще два уривки з цієї «статті» як істфакт, як зразки російських інформоперацій 15-річної давнини.
Цікаво, що ширення антимазепинських ворожих мислевірусів було чітко синхронізоване із заявою речників міністерства закордонних справ рф, що, мовляв, «спорудження пам’ятника Мазепі у Полтаві суперечить національним інтересам Росії». Цілком очевидно, кому «служили» ті, хто інформаційно грав на боці росії. На жаль, одним із наслідків цих інформаційних маніпуляцій стало те, що тодішня обласна рада, очолювана симпатиками кремлівського агента януковича, кошти субвенції на пам’ятник Мазепі повернула до держбюджету. Кажете, гібридна війна недавно почалася? Росія вела її, в тому числі, й використовуючи свою п’яту колону, постійно.
Розказувати про відра бруду на російських пропагандистських ресурсах, що були вилиті конкретно на мене Шестаковим і Ко, не буду. Навіщо ставати на один рівень із особою, яку підозрюють у приналежності до агентури рф?
Тим паче, що зараз актуальніше інше: очищення Полтави від ворожої російської символіки. Принагідно тут нагадаю про вимоги Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та Рекомендації Експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму щодо демонтажу російських імперських пам’ятників у Полтаві. Як відомо, Полтавській обласній військово-цивільній адміністрації та Полтавській міській раді рекомендовано демонтувати та прибрати з публічного простору російські імперські пам’ятники у Полтаві. Документ розміщено на офіційному сайті Інституту за цим покликанням https://uinp.gov.ua/dekomunizaciya-ta-reabilitaciya/podolannya-naslidkiv-rusyfikaciyi-ta-totalitaryzmu-v-ukrayini/rekomendaciyi-ekspertnoyi-rady-mkip-shchodo-demontazhu-rosiyskyh-imperskyh-pamyatnykiv-u-poltavi
На ці теми писав тут https://poltava.to/project/7811/, тут https://poltava.to/project/7924/ і тут https://www.istpravda.com.ua/articles/2023/11/8/163312/
Стверджую: публічний «захист» цих споруд в українських медіа, опір їх усуненню з публічного простору, знецінення деколонізації у ЗМІ є свідомими (а іноді й НЕсвідомими, якщо особа не має імунітету до російських інформмислевірусів) діями на боці ворога. І не важливо, хто це: Віктор Шестаков; співробітник чи директорка полтавського музею; службовець органу місцевого самоврядування, держслужбовець чи Андрій Окара — російський політтехнолог, екс-викладач академії управління при президентові путіну, автор статей «В поисках имперской перспективы» та «Россия-Евразия» или «Остров Россия»? Отечественная политгеография в поисках «подлинной России».
Публікації Шестакова про події Майдану – прояв інформаційної війни проти України
Майдан, події Революції Гідності стали поворотним моментом нашої історії, українським феноменом. Українці обрали шлях «Геть від Москви!», заплативши життям 107 учасників акцій протесту, Героїв України, названих Небесною Сотнею. Це був наш перший переможний бій у новітній російсько-українській війні. Україна зберегла свою незалежність від імперської Росії, позбувшись Віктора Януковича і його близького оточення, які перманентно здавали національні інтереси країни й готові були здати повністю. Кремль не полишив намагань повернути Україну в лоно своєї імперії, захопивши Крим і ведучи протягом десяти років проти нас геноцидну війну.
Як на мене, дуже промовистими є статті Віктора Шестакова про події Майдану у Полтаві. Скажімо, на сайті «Росія и соотечествєнікі» https://russkie.org/articles/poltava-feykovyy-zakhvat/ він опублікував статтю «Полтава. Фейковий захват». Писав як і зараз, і десять років тому «за рускоє бабло»? Не знаю. Не можу ані спростувати, ані підтвердити.
Судіть самі:
Підсумую
У цій статті оприлюднив лише дві крапельки з океану хронік війн Кремля протягом 30 років-інформаційних, історичних, культурних. Затримання хлопцями з СБУ Шестакова, також перелічене у цій статті вкотре засвідчує: росія завше приділяла увагу не лише силовим діям, але й інформаційній окупації мізків українців.
Що означає колоніальне мислення в Україні? Це коли чужі, нав’язані метрополією культурні явища українці знають і шанують краще, ніж свої. Пора позбавлятися від мислевірусів імперії. Адже триває всенародна відсіч повномасштабному вторгненню. У всіх вимірах — як збройному, так і світоглядному. Настав час провести кордон із росією не лище територіально, а, передусім, світоглядно – у головах, у мізках. Настав час деколонізації. Пора відправляти зрадників за грати, звільнивши Полтаву від симпатиків «єдіной і нєдєлімой расії». А ще пора звільнятися від чужих «пам’ятників» та назв вулиць.
Олег Пустовгар, представник УІНП в Полтавській області
