Ігор Лосєв
Збройні Сили України сьогодні потерпають від браку живої сили. Наші партнери можуть надати нам більше зброї (і це дуже добре), але вони не можуть надати нам людей. Захищати Україну мають українці. А керівники нашої держави досі не провели тотальної мобілізації. До чого це може призвести?
Професор Національної академії сухопутних військ пан Харук сказав: «Ми можемо повторити долю УНР». На цій війні професор Харук втратив сина, офіцера Національної гвардії… Ми знаємо, чим закінчилося існування Української Народної Республіки, а також життя тих, хто не поспішав захищати Україну, намагаючись переховуватися від війни по хатах. Червоні російські переможці спочатку почали масовий терор, а потім організували Голодомор, коли довелося їсти власних дітей.
Лідери УНР казали, що їм потрібна «добровольча народна міліція». Але така може зарадити в незначних, здебільшого внутрішніх, конфліктах.
Там, де воюють держави, без масового призову не обійтись. Лише деякі українські націоналісти того часу вимагали масової армії на основі призову (зокрема, Микола Міхновський), але соціалістичні лідери Центральної Ради їх не чули. У результаті армія УНР разом з УГА не перевищувала 150 тисяч багнетів і шабель у найкращі свої часи. А червона армія російських більшовиків завдяки примусовій мобілізації на 1920 рік становила 3 мільйони військових. Тому вона й потрощила всі нові незалежні держави того часу (Грузію, Вірменію, Азербайджан, держави Центральної Азії). Встояли тільки балтійські держави (Естонія, Латвія, Литва) з допомогою Великої Британії і Фінляндії.
На жаль, без перешкод з боку нашої влади Росія веде шалену пропаганду проти мобілізації до лав ЗСУ. В каналах You Tube з’являються (над усе в коментарях) знущання з нашої держави, з нашої армії, заклики до капітуляції України, нахабна брехня, фейки про нібито «успіхи» російської армії і нібито «катастрофи» ЗСУ. В Україні You Tube канали перетворилися на легальну антиукраїнську воєнну пропаганду, на засіб психологічного деструктивного впливу на свідомість і емоції українців. І результати не забарилися. У нас збільшується кількість ухилянтів, дезертирів, «ждунів» тощо. Вже кілька молодих людей втопилися в річці Тиса, намагаючись її переплисти і ухилитися від армії, від фронту, від збройного захисту Батьківщини. Наша влада не може чи не хоче боротися проти ворожої пропаганди? Мені здається, що тут ідеться про другий варіант…
Українців постійно залякують, зокрема й кількістю загиблих на фронті, але це явище неминуче, адже війна – це місце, де вбивають і ворогів, і де гинуть наші герої. Не ми починали цю війну, у нас просто немає іншого виходу. Поки ми воюємо – ми як народ живемо, перестанемо воювати – російські загарбники нас усіх винищать, щоб «назавжди закрити» українське питання.
Колись, коли Персія напала на Давню Грецію, маленькі грецькі міста-держави об’єдналися і розгромили загарбників. Однак вони втратили багато своїх людей і тоді грецькі мислителі сказали: «Ми загинули б, якби ми не гинули». Ось такий зразок давньогрецької діалектики. У нас нині ситуація така сама. Нам потрібна масова армія. Влада повинна її сформувати, навіть якщо це призведе до падіння рейтингів партії «Слуги народу» і симпатій електорату до неї.
