Усунені від більшості міжнародних змагань і турнірів, москалі, в той чи інший спосіб, нагадують про себе спортивному світу.
В останньому поєдинку Ліги націй збірна України все ж спромоглася на перемогу в Албанії, що гарантувала їй другу сходинку в групі й участь у матчах плей-оф супроти Бельгії. З огляду на вельми кепський старт, вислід турніру доволі вдалий. Замість опинитися у нижчому дивізіоні, маємо шанс наступного разу змагати у когорті найсильніших команд Старого світу.
У Тірані сталося відразу декілька подій довкола зустрічі. На традиційній прес-конференції, що передувала матчу, організатори надали нашій команді перекладача на ворожий «язик». Звісно, головний тренер національної команди України Сергій Ребров та нападник Роман Яремчук, який прийшов із наставником, відмовилися від таких «послуг». Із журналістами довелося спілкуватися англійською. Пікантності ситуації додав той факт, що до повномасштабного вторгнення московських терористів в Україну Ребров послуговувався лише російським «язиком». Відтак, албанці могли послатися на це, що зумовило б доволі неприємну ситуацію. Минулося. Треба сподіватися, що позиція українського футбольного фахівця відтепер однозначна і надалі, за жодних обставин, не буде ним змінена.
В Албанії грати важко всім командам. Темперамент тамтешніх фанатів добре відомий. У попередніх матчах із Сакартвело та Чехією вони засвистали гімни цих держав, упродовж поєдинків кидали в гравців суперників запальнички, пластикові стакани тощо. Щодо українців все було зовсім інакше. І це незважаючи на той факт, що ми повели перед уже на початку гри.
Річ у тім, що Албанія вважає Сербію своїм історичним ворогом. Через Косово, в якому проживають головно етнічні албанці і яке зазнає систематичної експансії з боку сербів. Також добре відомо, що Сербія, на свою ганьбу, є одним із лічених прихильників так званої і наразі ще РФ. Відтак, не виникає жодного подиву, що албанські й українські фанати, яких було чимало на «Арена Комбетаре», відразу знайшли спільну мову, а вірніше – спільного ворога. В єдиному пориві вони вигукували впродовж гри антисербські й антимосквинські гасла, головним лейтмотивом яких було: «Забирайтеся, окупанти!», щоправда, в дещо різкішій формі слів. Малося на увазі, що серби мають залишити в спокої Косово, а москалі – повернутися з України на свої болота. Також було чимало різноманітних банерів із закликом на звільнення українських полонених, засудженням війни Московії в Україні, що звеличували ЗСУ та українських Героїв, зокрема «Азову».
Очевидно, що сербам та й москалям все це було неабияк по носі. Відтак, футбольна спілка Сербії подала в УЄФА скаргу на дії албанських й українських уболівальників. З огляду, що головне футбольне відомство в Європі чолить такий собі словенець Александер Чеферін, який знаний реверансами в бік кацапів, покарання албанська й українська футбольні асоціації не оминуть. Виглядає, що акція в Тірані вартує ймовірного фінансового штрафу, бо привернула увагу чималої світової аудиторії.
Вартий уваги чин збірної Косова, яка за лічені хвилини до закінчення поєдинку в Румунії, коли рахунок був нічийний і влаштовував косоварів, почувши скандування румунських фанатів «Сербія, Сербія» та побачивши прапор ворожої їм країни, відразу залишила поле. УЄФА присудила Косову технічну поразку – 0:3. Та це ніщо у порівнянні із гонором і гідністю.
Прикро за відомого тренера Мірчу Луческу, який нині очолює збірну Румунії. Здобувати перемоги у такий спосіб несолідно, хоч його провину тут важко вгледіти. Хіба, могли б румуни заявити про несприйняття ними такого рішення й відмовитися від ганебної «звитяги».
Липнем 2022 року, коли нині 79-річний Луческу був на тренерському містку київського «Динамо», наша команда, в рамках кваліфікації Ліги чемпіонів, здолала в Туреччині «Фенербахче». Тоді, озлоблені невтішним перебігом подій на полі, турки вдалися до скандування «путін, путін!». Лунало це неодноразово і вельми масово. Прикро, але гравці «Динамо» не покинули поле. Єдиною реакцією українського гранда на ганебний чин турків було ігнорування Мірчею Луческу післяматчевої прес-конференції. УЄФА провело було розслідування й покарало «Фенер» 50-ма тисячами євро штрафу та закриттям фанатської трибуни на наступний матч у європейських кубках. У світлі гідного вчинку збірної Косово, реакція футбольного клубу «Динамо» та його гравців на вигуки в Стамбулі вельми контрастує і є, щонайменше, дивною.
Так само має проблеми з гідністю і Казахстан. У червні цього року їхню збірну очолив такий собі москаль Станіслав Черчесов, у минулому воротар московського «Спартака». Цей осетин, який насправді є Черчести Салами фирт Станіслав, один із знаних посіпаків кремлівського диктатора-ліліпута. 2018 року головний москвинський терорист нагородив навіть цього «фирта» Черчесова їхнім так званим орденом Олександра Невського.
Тоді Черчесов керував так званою збірною Росії. У Казахстан він перебрався перед стартом турніру Ліги націй. Очевидно, казахи покладали неабиякі надії на цього «фахівця». Він «оправдав» їхні сподівання. Збірна посіла останнє місце в групі, не забивши жодного голу! Більше того, «фирт» виокремлювався ще й надмірною хамською поведінкою.
Півтора місяця тому, коли збірна Казахстану поступилася в Астані Словенії, на післяматчевій прес-конференції місцевий журналіст, що був у футболці відомого клубу «Парі Сен-Жермен», поставив запитання Черчесову рідною мовою. На що осетинський москаль роздратовано відповів: «Ти французькою зараз говориш?».
Раніше він запропонував був іншому журналісту, який так само звернувся казахською, відповісти йому осетинською… І до бабці ходити не треба, що в поважаючій себе країні від послуг цього Черчесова відразу б відмовилися, розірвавши угоду про співпрацю. Казахи ж свій гонор продали за сміхотворну суму. Вони вбачають у діях московита невдалий жарт. Тренера з Кацапії, «в рамках етичного регламенту», оштрафували на майже 740 тисяч тенге (близько півтори тисячі доларів). Видко, стільки коштує їхня гідність. Голова федерації футболу Адлет Барменкулов відзвітував: «Я особисто переговорив з ним, пояснив актуальність і пріоритет державної мови. Ми провели з ним бесіду, роботу»… Очевидно, що говорив «язиком», обережно, аби часом не образити москвинського «фирта».
Як треба ставити москалів у стійло і нагадувати світу, ким вони є, блискуче продемонстрував воротар португальської «Бенфіки» та збірної України Анатолій Трубін. Поєдинок Ліги чемпіонів його команда проводила в Монако, супроти однойменного клубу, що є відомим як один із небагатьох на континенті, в лавах якого перебуває кацап. У даному випадку такий собі Олександр Головін.
Згідно регламенту, перед матчем команди і судді вишиковуються, слухають гімн найпрестижнішого клубного турніру, відтак, вітаються рукостисканням. Анатолій не подав руки болотному легіонеру «Монако», на що москаль щось вигукнув у спину нашому воротарю. Подія набула резонансу.
Тут варто наголосити, що в широко розгорнутій інформаційній війні московські терористи використовують найменшу нагоду для злодіянь. Принижені Трубіним, вони стали ширити інформацію про, нібито, реакцію батька Анатолія на вчинок сина, який, наче, пообіцяв «всипати сину за неповагу до Головіна» і додав: «Я вважаю це дурницею. Увечері з ним поговорю».
Очевидно, що це чергова витівка кацапської пропаганди. Володимир Трубін разом із сім’єю залишилися в тимчасово окупованому Донецьку. Звідтоді Анатолій зовсім із ними не контактує. Отже, якщо москвинські так звані ЗМІ й спілкувалися з Трубіним-старшим, то невідомо в який спосіб і коли той «всипить» сину, який, на відміну від свого предка, є Українцем, громадянином України.
Прикро, що чин уродженця Донецька Анатолія Трубіна не підтримав гравець іспанської «Жирони» та збірної України Віктор Циганков. Він народився в Ізраїлі, де виступав його батько Віталій, але є вінничанином. У Граці, перед матчем із «Штурмом», він подав руку москалю Худякову, що захищає «брамку» тамтешньої команди…
Григорій Жибак
