Анатолий Матях
Рефрен «беркут теж людина, йому сім’ю утримувати треба» – тупіше не придумаєш. Тому що утримувати сім’ю методом наживання собі тисяч ворогів (і кровників, нехай у меншій мірі, ніж у тих східних горах) – метод дивний і самогубний.
Був уже прецедент з ризьким ОМОНом, наприклад. Їх разом з сім’ями довелося дуже терміново і таємно вивозити до Росії. Тому що пішли горіти і вмирати аж ніяк не «на бойовому посту». І аж ніяк не самі комбатанти.
Я не знаю, наскільки вдасться зам’яти процес партизанської відплати, коли Майдан переможе. Або якщо силовики про щось там домовляться і відкличуть всю цю братію.
Напевно, ті, хто сам перебереться на бік Майдану, отримають потужну індульгенцію — навіть якщо ти садист, то врешті-решт, хто доведе, що це саме ти затовк того дідуся, або що твоя граната порвала цього пацана. Можна буде співати, наскільки ти весь такий за права і свободи — і складати плани на потім. Можна навіть уславитися гідною людиною.
Але що абсолютно точно — так це те, що у разі продовження та посилення банкету спроби відплати будуть.
Навіть не за прізвищами — спецпризначенці накришили собі цілком достатньо на загальний вінегрет: навіть якщо ти не стріляв і намагався ні в чому не замазатися, достатньо буде того, що хто-небудь дізнається — ось беркутівець з родиною на відпочинку. Пляжик легко і невимушено перетвориться на пекельце.
Тому що, на відміну від Росії, спецприз воює НЕ проти загадкових хачів, від яких легко дистанціюватися і яких відносно просто викупити. Це свої — і однокласники теж.
Спробуй здогадайся, що компанія простих хлопців з твого ж Дніпропетровська не просто вийшла з ресторану покурити, а чекає саме тебе, неабияк захмелілого.
Що твою машину чекає старий Зілок колгоспного пенсіонера на повороті (а пенсіонер так і не перереєстрував рушниці свого батька в 90-ті).
Що усміхнена продавщиця відправляє братові СМС «пішов», і у вікнах твоєї квартири спалахує світло відкритого вогню, а сталеві двері вже заварені.
Ще дурніші — ті, хто надає видимість легальності викрадань і тортур. Прокуратура і судді.
Та хай хоч десять раз заборонено збирання інформації про суддів — передадуть таємно, без засвічення в соцмережах. Нехай навіть у твоєї болонки Жюлі є новенький пістолет — тобі протистоїть не засвічений кримінал, якось пов’язаний зі справами, в яких ти брав участь.
Поки ти думаєш, що маєш справу з якоюсь там «бандою бендеровцев», твій респектабельний «небендеровскій» сусід здає графік твоїх пересувань своєму кумові і його товаришам. Тому що це ти намалював його хрещеникові за списком сім років за… Та ти й не пам’ятаєш, за що. Масові заворушення, напевно.
Тобі дадуть притулок і силовий захист, ну ти в курсі.
Чи встигнуть? Чи зможеш ти висунути хоч кінчик носа за межі притулку, не ризикуючи втратити його в першу ж хвилину?
А чи зможеш ти не боятися припущення, що цілком начебто лояльний завгосп «безпечного місця» давно вже начинив все вибухівкою — і тільки чекає, коли ж вас там побільше збереться?
Тому що це вже не банда радикалів, а десятки тисяч звичайних людей в кожному місті.
Звичайних, але тих, що не прощають.
P.S.
Всі веселіше і веселіше.
Написав було попередження — “не наживати ворогів”, написав вчора навздогін “а я ж казав”; тепер альтернативно обдарований піпл обурюється, що я підбурюю і погрожую.
Хлопці з того боку реальності!
Якщо ви пиляйте гілку, на якій сидите, і я кажу “ що ж ти робиш, впадеш, шию звернеш” — це не загроза.
Це — цілком зрозуміле попередження.
Якщо ваш сусід вже полетів вниз зі своєю гілкою і пилкою в зубах, а я кажу: “ось бачиш, ще не пізно припинити” – це не загроза.
Це відчайдушне попередження на реальному прикладі.
Якщо ви таке сприймаєте як загрозу, як же ви тоді ставитеся до порад на кшталт “не чіпай цей провід — у ньому десять кіловольт” або “не стрибай — тут 20 метрів вниз”?
Типу, йди звідси, борзий такий, щас в диню дістанеш за розпалювання ворожнечі?
Я-то піду.
Але після удару струмом або падіння на асфальт навряд чи хтось “відмаже”.
Переклад УІС
