Помилування Юрія Луценка: поступка без каяття

Однак це навряд чи завадить Януковичу використовувати помилування Луценка як предмет торгів у переговорах із європейськими чиновниками. У його розумінні це може стати саме тим позитивним сигналом, якого чиновники ЄС очікували від України до травня цього року. З іншого боку, так само очевидно, що самого лише помилування Луценка для підписання Угоди про асоціації буде замало, адже це потребує вирішення ще одного питання – звільнення Юлії Тимошенко. Зрозуміло, що зважаючи на характер ставлення Януковича до Тимошенко, до травня цього не станеться, проте переговірники з українського боку можуть вдатися до перевіреної тактики туманних обіцянок своїм європейським колегам з приводу розв’язання цієї проблеми в найближчому майбутньому. Ймовірність підкріплення таких обіцянок реальними кроками, втім, наразі дуже низька, в той час як європейські чиновники, навчені досвідом спілкування з українським президентом, ставитимуться до цих декларацій з великою обережністю. Відповідно, без вирішення справи Тимошенко одне помилування Луценка не переконає ЄС в необхідності підписати Угоду про асоціацію з Україною.

Рішення Луценка повернутися до політичної діяльності після власного звільнення не стало несподіванкою, однак викликало суперечливу реакцію в експертному товаристві. Частина оглядачів побачила в цьому загрозу подальшого розпорошення опозиційних сил завдяки появі ще одного центру впливу. В цьому контексті показовою стала швидкість, з якою в пресі з’явилася інформація про формування кістяка майбутнього суспільно-політичного руху довкола Луценка, в який мають  увійти його давні колеги. З іншого боку, якщо ця ініціатива набуде вигляду не політичної партії, а громадського руху, як і обіцяв Луценко, вона, навпаки, може принести відчутну користь опозиційним силам. І сам Луценко, зважаючи на його організаційні здібності та авторитетний для багатьох багаж політв’язня, й імовірна громадянська платформа з його участю можуть відіграти роль комунікаторів опозиції з населенням, чого їй нині конче бракує. Крім того, якщо на президентських виборах 2015 р. Луценко дотримається свого слова та підтримає єдиного кандидата від опозиції, це також дасть останньому відчутну перевагу.

Зрештою, вихід Луценка на волю можна розглядати і з огляду на подальше розгортання стратегії з остаточної концентрації влади в президентській адміністрації та нівелювання всіх інших центрів впливу завдяки інструменту всенародного референдуму, законодавчий механізм проведення якого прописано вкрай маніпулятивно. Активне обговорення цього питання протягом тижня дала підстави деяким експертам говорити про те, що звільнення Луценка добре вписується саме в цей контекст. Іншими словами, якщо сценарій із проведенням референдуму, який передбачає переобрання Верховної Ради за мажоритарною виборчою системою буде запущено, Янукович сподіватиметься нівелювати загрози з боку будь-яких політичних опонентів, у тому числі Луценка. Така ініціатива буде спрямована на виконання одразу двох завдань: формування повністю лояльного до президента парламенту та запровадження практики ухвалення важливих політичних рішень на референдумі. Небезпека такого сценарію більш ніж очевидна – ключовий для демократії механізм політичного представництва інтересів населення буде знищено під корінь.