Ігор Лосєв
Що робиться на польському кордоні з Україною? Блокування автоколон, висипання українського зерна на землю, оточення адміністративних споруд тощо. Здавалося б, суто економічна акція протесту проти конкурентів. Однак незрідка з’являються істоти з російськими прапорами і плакатами, що польською мовою закликають Путіна прийти і «навести лад» у Польщі.
Наші українські політики покладали надії на Дональда Туска, прем’єра Польщі. Але він не зміг чи не схотів нічого зробити. Ми знаємо, що польська селянська партія входить до складу парламентської коаліції пана Туска.
Лихоманить цілу країну. Найнеприємніше для нас те, що ці «фермери» зупиняють потяги зі зброєю для ЗСУ, що прямують транзитом через Польщу. Кожна година затримки – це кров українських солдатів на фронті і кров мирних жителів України в запіллі. Польська влада нібито намагається щось зробити, але нічого не робить. Що це? Як у старі часи «Річ Посполита безладдям тримається»? Дивні якісь «польські фермери», від яких відгонить московським душком. Адже вони небезпечні не тільки для України, але й для самої Польщі також. Бо вони вміють дуже організовано блокувати шляхи сполучення, паралізовувати дороги, сіяти хаос. Сьогодні «фермери» завдали удару в спину ЗСУ, а завтра синхронно з російськими з’єднаннями ударять в спину польському війську. Невже ці «польські фермери» хочуть, щоб російські танки пішли на Варшаву, Краків, Вроцлав? Якийсь польський генерал (колишній начальник генерального штабу польського війська) заявив, що Україна іде до поразки. Підстав для таких заяв немає. Два роки «друга армія світу», як вона себе називає, не здатна просунутися за межі Донбасу і взяти бодай один обласний центр. Українське військо тримає фронт.
Ба більш, Україна могла би перемогти, якби Захід давав зброю і боєкомплекти активніше і вчасно.
А нас перетворили на заручників політичної тяганини між Байденом і Трампом. А польський генерал мав би усвідомити, що якщо не встоїмо ми, Україна, то ніякої Польщі не буде.
Нині держави Центрально-східної Європи мають тільки один позитивний шанс зберегти незалежність. І цей шанс – перемога України. Бо тільки це зупинить дику орду зі сходу. Тому Україні треба допомагати так, як допомагали Польщі в 1920 році, коли сталося «диво на Віслі», коли завдяки зусиллям цілої Європи вдалося зупинити червоних більшовицьких коней. Кацапи на своїх телеефірах відверто кажуть, що якщо їх не зупинять в Україні, вони підуть до Лісабона.
Невже наші західні сусіди не розуміють цих простих істин і тому б’ють нас у спину?
Зрозуміло, що майже скрізь у світі існує ще з радянських часів мережа московських шпигунських і підривних центрів. Ще давно в керівництві КГБ розглядали питання, чи треба мати свою агентуру лише у ключових країнах світу, чи в усіх (а це дуже витратно). Перемогла позиція Андропова – треба мати своїх людей скрізь – від Ісландії до Австралії, від США до Сомалі. А тим більше Москва приділяла і приділяє увагу сусіднім з нею країнам. А Польща – це одна із ключових країн для Кремля.
Ба-більш, Польща була частиною імперії московитів, у Варшаві мало не 100 років перебував штаб Варшавської військової округи російської армії.
А потім майже 45 років Польща була частиною імперії російських комуністів. Тому про Польщу і Фінляндію, про Литву, Латвію і Естонію московити не забувають ніколи. Дивно, чому прозорі дії «фермерів» не викликають зацікавлення польської контррозвідки? Чи поляки так упевнені, що їх обійде увага російських «зелених чоловічків»?
У будь-якому випадку Польщі треба визнати, що на її території існує численна, потужна і активна «п’ята колона» Москви, а визнавши, її треба знешкодити. І ще одна дуже характерна подробиця: значно більше сільськогосподарської продукції, ніж з України, транспортується територією Польщі до Європейського Союзу з Росії та Білорусі.
Але там ніхто нікого на польській землі не блокує…
Цікава таємниця, чи не так?
