Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова разом із партнерами з Антипутінського інформаційного фронту провели моніторинг регіональних подій в Росії з акцентом на південних регіонах РФ за літній період і початок осені 2018 року.
Чечня, Інгушетія
Між населенням Чечні та сусідньої Республіки Інгушетія назрів гострий конфлікт через невдоволення населенням Інгушетії передачею земель Чеченській республіці і зміни кордону. Договір про адміністративний кордон між двома республіками був ратифікований парламентами і Чечні, й Інгушетії, що викликало низку протестів з боку інгушів, під час одного з них, біля будівлі, де знаходився президент Інгушетії Юнус-Бек Євкуров, правоохоронці навіть відкрили попереджувальний вогонь. Рішення про передачу землі Чечні, проте, місцева влада не скасувала, що дає можливість припускати, що під чечено-інгушський конфлікт закладено потужну «міну», що готова вибухнути в будь-який момент.
У той же час відзначаємо і конфлікт між муфтіями і президентом Інгушетії Євкуровим, який набуває все більш гострого характеру. Євкурова оголосили відлученим від мусульманської громади, що має дуже серйозні наслідки для його авторитету на Кавказі в цілому. Муфтіят Інгушетії активно підтримує Кадиров, у якого на меті відсторонити Євкурова, так як у них склалися особисті неприязні стосунки
https://www.rbc.ru/rbcfreenews/5b0c25769a7947eeae670c17
Однак, не всі добре і у лідера Чечні. Через постійні конфлікти між кадирівцями і представниками правоохоронців позиції Рамзана Кадирова послабилися, але він намагається шляхом міжнародної діяльності в ісламському світі підняти свій авторитет у путінській вертикалі, активно налагоджує контакти з представниками арабського світу. У той же час через постійні репресій і побори триває відтік населення з республіки. https://inosmi.ru/inrussia/20080320/240337.html
Дагестан
Після зміни управлінських еліт перебудовуються корупційні канали, активно йде переділ сфер впливу. Дуже напружена ситуація з незаконним будівництвом як приватних будинків, так і багатоквартирних, проходять масові перевірки господарюючих суб’єктів. Представники відсторонених еліт поки деморалізовані й активних дій не проводять
https://pasmi.ru/archive/211549/?Utm_medium=live
Кабардино-Балкарія (КБР), Північна Осетія
Проходять збори ініціативних груп з вимогою проведення прямих виборів глав республік.
Несприйняття викликає проект поправки до закону про освіту, який скасовує право національних суб’єктів Федерації вводити обов’язкове вивчення своїх державних мов школярами – поправка сприймається як наступ на національну ідентичність – https://onkavkaz.com/novosti/4409-na-mitinge-v-severnoi- osetii-zhiteli-potrebovali-vozvraschenija-prjamyh-vyborov.html
Чергове святкування Канжальскої битви в Кабардино-Балкарії (КБР) вилилося в триденний міжнаціональний конфлікт. Як пише сайт «Ньюзтракер.ру», 310 років тому кабардинський князь Кургоко Атажукін в боротьбі за незалежність вирішив дати відсіч кримському хану Девлет-Гірею. Кабардинці – це черкеси (кавказька мовна група), тоді як балкарці – тюрки, як і кримські татари, тому річниця битви у різних національностей КБР має різне трактування, яке і заклало основу конфлікту, який почався зі спроби кабардинців відзначити річницю на горі Канжал і подальшим нападом на них в балкарському селі Кенделен.
Як повідомляють джерела Антипутінського інформаційного фронту, частини Росгвардіі з дислокацією в КБР за фактом виявилися не здатні виконувати покладені на них обов’язки: відразу відбулося розділення співробітників правоохоронних органів за національною ознакою, кабардинці і балкарці почали неофіційними методами допомагати кожен своїм і не виконувати прямі обов’язки. Слов’янський сегмент зайняв нейтральну позицію, частини Росгвардіі з сусідніх регіонів виявилися обмежено дієздатними через строкатий національний склад цих частин. Керівництву силовиків доводилося вибирати, які частини проти кого можна використовувати, а які ні, що викликало хаос в управлінні, що в кінцевому результаті закінчився відправкою частин Росгвардії з Ростовської області.
В результаті замість Юрія Кокова главою КБР призначили Казбека Кокова, що говорить про завідомо зрежисовані дії місцевих кланів і, можливо, Кремля, з метою використати конфлікт для просування своїх людей.
Ставропольський край
Літо 2018 року в краї ознаменувалося конфліктом губернатора Володимира Владимирова з місцевими елітами, які використовують правоохоронні органи для тиску на губернатора, який реальним авторитетом не володіє, підтримки у підлеглих не має, за очі його називають «Шашличник». Цю кличку він отримав коли до вступу на посаду губернатора працював, організовуючи дозвілля для губернатора Ямало-Ненецького автономного округу.
Краснодарський край
Почався переділ сфер впливу і землі в зв’язку з втратою позицій екс-губернатора краю та екс-міністра сільського господарства Олександра Ткачова
https://www.kommersant.ru/doc/3643116
Навіть відверто пропутінські ЗМІ з задоволенням починають писати про корупційні схеми цього «боярина, який потрапив в немилість до царя».
Ростовська область
Банкрутства декількох великих виробничих комплексів, що належать колишнім власникам «Промстройбанка», який в даний час проходить стадію санації, істотно погіршили соціально-економічну ситуацію в регіоні http://scandaly.ru/2018/05/31/dmitriy-ananev-rasprodaet-imushhestvo /
Так, закрилася компанія, що забезпечує 4% загальноросійського ринку курятини і 20% ринку європейської частини РФ. Її відхід викличе зростання цін на курятину, яка є основним видом м’яса для жителів країни. Також відзначимо підвищення цін на паливо, що викликало порушення існуючих економічних зв’язків і суттєве збільшення витрат для бізнесу.
Висновки і коментарі
Варто пояснити деяку особливість кавказьких республік, які перебувають у складі РФ. Вони не тільки дуже строкаті за національним принципом (власне кажучи, є тюркські народи, є кавказькі, є народи, які сповідують іслам, а є і християни, наприклад, осетини), але і за сімейно-клановим. Міжкланові конфлікти не менше, ніж міжнаціональні, впливають на розстановку сил в регіоні, цими конфліктами вміло користується федеральна влада, підтримуючи найбільш лояльні до Кремля «династії» (наприклад, «династію» Кадирова).
Також потрібно відзначити, що кавказькі республіки за часів СРСР отримали такий територіально-адміністративний поділ, за якого ряд національностей, «під яких» начебто як і створювалися республіки, не мають за фактом більшості в межах цих утворень (наприклад, черкеси не мають переваги в Карачаєво-Черкесії, в Адигеї і т.д.). Все це було зроблено для того, щоб стравлювати народності між собою в разі виникнення рухів, спрямованих проти федерального центру.
Багатонаціональні територіальні утворення не дозволяють формувати у населення цілісне уявлення про історію та перспективи розвитку республіки або краю (наприклад, в Краснодарському краї влада вміло зіштовхує лобами вірменську громаду, адигейців, а також тих, хто називає себе козаками і тих, хто вважає себе росіянами). Таким чином Кремль намагається себе убезпечити від кубанського сепаратизму, який будується на козачій ідентичності і, до речі, має українське коріння, так як більшість козачого населення краю походить від українських козаків, переселених на Кубань за Катерини ІІ. https://www.youtube.com/watch?v=7EVWeptLijw
Якщо говорити не тільки про Південь, а й про Росію в цілому, то місцеві вибори зайвий раз позначили тенденцію назрівання відкритого конфлікту серед місцевих еліт, який провокує і погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Відзначимо, що росіяни все одно вибирали без вибору – що злодійкувата «Єдина Росія», що фашистська ЛДПР, що «нафталінова» КПРФ не несуть змін, вони тотожні, як кажуть самі росіяни – хрін від редьки не солодший. Але монополія партії Путіна на місцях давно сидить у всіх в печінках, особливо – у представників тих кланів, яких в середині 2000-х Кремль відсунув від годівниці. Тому підтримка правлячої партії на виборах виявилася рекордно низькою. Поки живий Путін – еліти є кому стримувати. Як тільки його не стане – на місцях почнеться жорстка гризня за ресурс, яка і призведе до дезінтеграції РФ.
Можна сказати, що і як в 1917, і як в 1991 роках, зараз до розпаду Росії можуть призвести міжнаціональні конфлікти і незадовільне соціально-економічне становище, викликані, як і в 1917 і 1991-му, агресивними війнами.
