Ігор Лосєв
У радянському союзі від членів КПРС, а від простих людей й поготів ретельно приховували, що великі комуністичні класики Маркс і Енгельс, м’яко кажучи, не любили, зневажали росію, вважаючи її дикою і відсталою азійською деспотією. Вони були переконані в тому, що росія ні до якої комуністичної революції не готова, а якщо вона там станеться, то наслідки для світу і самої росії будуть жахливими. До речі, Георгій Плеханов, видатний поширювач марксизму в росії, дуже неприхильно зустрів Жовтневий переворот (між іншим, Ленін у своїх працях 1917-1923 роках писав не велика жовтнева соціалістична революція, а лише жовтневий переворот), вважаючи його великим нещастям для самих росіян і сусідніх народів.
У геополітичному сенсі Енгельс вважав, що росії не варто демонструвати цивілізаційну активність в Європі, а краще рухатися на схід, де їй буде легше порозумітися, ніж спілкуватися з культурними європейськими народами. Він писав: «росія справді грає прогресивну роль по відношенню до Сходу. Незважаючи на всю свою підлість і слов’янський бруд, панування росії відіграє цивілізаторську роль для Чорного і Каспійського морів і Центральної Азії, для башкирів і татар». Всі намагання європеїзувати росію закінчилися провалом.
Майже завжди давалася взнаки азійська сутність.
У росії протягом усього радянського періоду ніколи не перекладали російською і ніколи не видавали працю Карла Маркса «Викриття дипломатичної історії 18-го сторіччя». І зрозуміло чому.
Читаємо: «росія, що не має ніякого відношення до русі, і одержала свою назву в кращому разі в ХVIII ст. тим не менш нахабно претендує на історичну спадщину русі, що була створена на 800 років раніше. Однак московська історія пришита до історії Русі білими нитками і повністю сфальсифікована.
У кривавому болоті монгольського рабства, а не в суворій славі норманської доби стоїть колиска росії. Помінявши імена і дати, побачимо що політика Івана ІІІ і політика сучасної московської імперії є не просто подібними, але й тотожними… росія породжена і вихована в огидній і приниженій школі монгольського рабства. Сильною вона стала лише тому, що в майстерності рабства вона була неперевершеною. Навіть і тоді, коли росія стала незалежною, вона й надалі залишалася країною рабства. Пьотр І з’єднав політичну хитрість монгольського раба з величчю монгольського володаря, котрому Чингізхан заповідав підкорити світ… Політика росії незмінна. Російські методи, тактика змінювалися і будуть змінюватися, однак головна мета російської політики – підкорити світ і панувати в ньому є і буде незмінною. Московський панславізм лише одна з форм загарбництва».
Московія була органічною частиною Улуса Джучи – найзахіднішого ханату Монгольської імперії. Невипадково Іван ІV Лютий чимало документів підписував так: Іван-хан московський. Всі ці обставини дали підстави російському політологу-емігранту Андрію Піонтковському, який нині мешкає в США, назвати те, що нині відбувається на землі України, останньою битвою Київської Русі (України) проти Золотої Орди (росії).