Святослав Караванський
Спитали цигана: «Що б ти робив, якби був царем?»
«Украв би шматок сала і втік.»
Янукович украв длбрячий шматок сала, але чи вдасться йому втекти?
Усе залежить від Інни Богословської.
Як це?
Бо її заява про вихід з партії регіонів – це палиця о двох кінцях: для кого цю заяву писано? Якщо для своїх однодумців у партії, і вже з неділі вийде з партії не один-два а кілька десятків регіоналів, тоді Януковичу треба тікати. І не гаяти ні хвилини. Бо як проґавить слушний момент, то доведеться мінятися місцями з Юлією.
«А куди ж йому тікати?» спитаєте. Та вже ж не до пані Меркель і не до пана Коморовського. Хто-хто, а молодші, себто «старші» брати, не дадуть пропасти чоловіку. Як не є, а свій брат.
Це, якщо заяву Інни Богословської призначено для її колег.
Але не виключено, що заява пані Інни має іншу адресу. Її – заяву – призначено взяти на бога Януковича: «Як не перепросиш Европу і не попросишся у свинячі голоси до Европи, то матимеш, дурню, описаний у заяві сценарій».
Такий варіянт, взявши до уваги культуру стосунків у вищих ешелонах влади сердешної України, цілком можливий. А як тоді бути із заявою? – спитаєте. Та як бути? Заява – це шматок паперу. Сьогодні вийшов, а завтра вернувся. Нема проблем.
У такому разі, якщо Европа схоче мати діло з блудним сином, Януковичу, не треба тікати. Але тоді мрію про другий президентський строк треба здати в архів. На виборах по-европейськи другий термін навряд чи усміхнешться.
Але нема іншої ради. «Добре, хоч Міжгір’я не пропаде» – думає пахан.
Це такі можливі сценарії для п. Віктора на грудень 2013 року. Виходить, що наші предки не дурно стереглися числа 13. Було б звернутися до ворожки, хай би розкинула карти перед тим, як їхати до Вільнюсу.
Може, б відвернула ці сценарії.
Ці сценарії легко у людській голові складати. А як воно буде на ділі, ніякий Соломон не передбачить.
Але на «геппі енд.» не скидається. Дуже вже пахне смаленим.
