Ігор Лосєв
Нещодавно президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю телеканалу “Фокс-Ньюс» заявив, що Україна не збирається збройним шляхом повертати український Крим, бо це може коштувати багатьох людських жертв українських військових. Це важко зрозуміти: нині захист українських земель призводить до значних жертв і ще ніхто не придумав способів воювати без жертв. До речі, зараз ми зазнаємо важких утрат у Курській області Росії… То чому ж там можна їх зазнавати, а в українському Криму – ні? І чим Крим відрізняється від Херсонської, Запорізької, Харківської, Донецької і Луганської областей нашої держави?
Чи не означають такі слова Зеленського, що він просто «подарував» наш Крим Путіну, «нагородивши» його за агресію проти України? Зрештою, це й певна підтримка планів російського диктатора, що передбачають поділ України. Зеленський, безумовно, знав, що в Росії є певний культ російського Криму і намагається таким чином не дратувати московського фюрера.
На жаль, за роки незалежності України склалися деякі хибні традиції офіційного Києва в його ставленні до Криму, що власне полегшили Москві захоплення півострова в 2014 році. Київські начальники в душі вважали Крим не зовсім Україною і тому заплющували очі на все, що там робила Росія. А вона, завдяки такій поведінці Києва, постійно нахабніла. Відчайдушна боротьба українських ентузіастів у Криму практично офіційним Києвом не підтримувалася…
Цим ентузіастам було дуже неприємно дивитися на постійні загравання київських можновладців з Росією. Це деморалізувало все кримське українство. Але українські патріоти, не зважаючи ні на що, робили свою справу до 2014 року. Навіть зараз в окупованому Криму діють українські підпільні формування, котрі російські окупанти не здатні придушити.
До російської окупації робилося (на жаль, не нашою державою, а окремими патріотами) багато для українізації Криму. Чимало юних кримчан залюбки вивчали українську мову. Охоче її вивчало молоде покоління кримськотатарського народу. Ось які вірші українською писали учні шостого класу кримськотатарської школи на півночі півострова:
Учителі
Писать, читать
Та рахувати
Мене навчили
Вчителі.
Вони для нас
Як мама й тато,
Най-найдорожчі
На землі.
А ще вони
Мене навчили
Любити мову чарівну,
В якій – Дніпро, в степах – могили,
Козацькі стражі в давнину.
Любить навчили Україну,
І хай тим що, – біда нехай,
Її ніколи не покину,
Вона для мене – рідний край!
Хороші вчителі української мови були в тій кримськотатарській школі. Що сталося з цими дітьми протягом 10 років жорстокої російської окупації? І що станеться, якщо справдяться ідеї Зеленського?
