Після двох місяців після початку повномасштабного вторгнення в Україну очевидним стає факт, що Росія тривалий час не зможе повернутися до нормального економічного життя. Світ регулярно запроваджує нові санкції, і Кремль робить усе для погіршення свого становища.
Москва впевнено наближається до економічної ізоляції – автаркії. У Кремлі самовпевнено говорили, що Росія занадто велика, щоб її можна було ізолювати і могутності Заходу для цього не вистачить. Проте власне ізоляція не є кінцевою метою санкцій. Вони спрямовані на більш конкретні й досяжні цілі: підрив спроможності Москви вести поточну і майбутні війни. Санкції розроблені передусім для ослаблення, а не для ізоляції. Однак їхній масштаб достатньо великий, щоб спровокувати суттєвий розрив зв’язків із зовнішнім світом.
Досвід «славних попередників»
Сьогодні складно навіть уявити автаркічну економіку з пристойним рівнем розвитку. Процеси поділу праці, спеціалізації і глобалізації створили умови, за яких жодна країну світу не забезпечує себе всім необхідним для стабільного розвитку.
У ХХ столітті, коли світова економіка вже досягла певного рівня глобалізації, деякі країни досліджували можливість функціонування на самозабезпеченні. Наприклад, Гітлер цікавився, чи зможе Німеччина отримати достатні обсяги сировини і продовольства за рахунок внутрішніх ресурсів. Результатом ретельних досліджень стало однозначне «ні». Проблему можна було вирішити тільки через розширення державних кордонів.
Натомість, сталінський СССР був буквально змушений забезпечувати сам себе. На початку 1930-х за короткий час імперія позбулася як імпортного, так і експортного потенціалу. З одного боку, внаслідок Великої депресії країни Заходу вдалися до жорсткої політики протекціонізму й обмеження міжнародної торгівлі. З іншого, агресивна колективізація і знищення українців як найпродуктивнішої частини населення підірвали енергетичний і продовольчий експортний потенціал. Вже у 1931 р. Москві не було чим платити за німецьке промислове обладнання, що спонукало намагання налагодити власне виробництво. Таким чином, до кінця існування СССР його керівництво вважало за доцільне не імпортувати нічого, що можна виробити всередині країни. Наслідки такої політики стали візитною карткою «тюрми народів»: хронічний дефіцит і низька якість більшості продукції.
Сумне і невеселе сьогодення
Путінське бачення російської економіки чимось нагадує політику СССР. На відміну від 1930-х, сьогодні Москві не загрожує нестача коштів, адже нафтогазові доходи не зменшуються. Навпаки, якщо Росія продаватиме енергоносії такими ж темпами, як у січні-квітні, до кінця року вона заробить $321 мільярд: зростання більше, ніж на третину, порівняно з 2021 р. Відповідно, коштів для оплати імпорту вистачає; проблема тільки в тому, що вже багато іноземних компаній не хочуть або не можуть через санкції продавати товари в Росію. Згідно з даними московських джерел, країна споживає близько 70% імпортної електроніки, 50% медикаментів, електричного обладнання й автомобілів. Половина імпортної продукції з доданою вартістю походить з ЄС, США і Канади: країн, що наклали на Росію жорсткі санкції.
Голова центрального банку Ельвіра Набіулліна в нещодавньому зверненні до парламенту заявила, що очікує суттєвих змін структури російської економіки, зокрема, промисловості, ринку праці, споживчого попиту. За таких умов, рух в бік самозабезпечення є логічним кроком. Втім, путінські реалії сьогодення відрізняються від сталінських тим, що в 1930-х промислове обладнання було значно простішим і його відтворення було не таким складним, як зараз.
Протягом останніх тридцяти років Росія до такої міри інтегрувалася в глобальну економіку, що навіть її чільні виробники не можуть функціонувати без імпортних компонентів. Наприклад, авіалайнери Sukhoi Superjet мають двигуни виробництва французько-російської компанії, яка не зможе продовжувати роботу через санкції.
Ситуація дещо простіша з продовольством. Багато продуктових компаній покинуло Московію ще в період перших санкцій 2014-2015 рр., коли Кремль намагався завдати шкоди у відповідь. Українці мають добре пам’ятати гротескні відео з російськими комбайнами, що чавили французькі сири. Але цього разу окупант зазнаватиме шкоди від дефіциту імпортних зерен, що призведе до нестачі базових продуктів харчування.
Однак замінити промислову продукцію набагато складніше, ніж продовольство. Іронічно, але практично всі атрибути хорошого життя в путінській Росії, від мобільних телефонів до автомобілів, по суті імпортуються в готовому вигляді. Вихід з московського ринку безлічі компаній змусив уряд піти на радикальний крок: Міністерство промисловості й торгівлі видало директиву, що дозволяє російським компаніям імпортувати довгий перелік продукції без дозволу й відома виробників, наприклад, Tesla, Apple, Siemens і багатьох інших. Ці товари теоретично можливо замінити китайськими або російськими брендами, але в уряді РФ підозрюють, що споживачам може не сподобатися подібна заміна. Вірогідно, в Росії навіть офіційно дозволять користуватися піратським програмним забезпеченням!
Навички виживання стануть у пригоді
Це не означає, що Путін і компанія сердечно переймаються добробутом пересічних громадян. На відміну від сталінських часів, у Кремлі не можуть відверто нехтувати настроями суспільства, особливо зважаючи на глибоку кризу, що наближається. За найскромнішими оцінками, російська економіка має втратити 10% ВВП у 2022 р. Для порівняння, Іран у 2012 р. після жорстких санкцій втратив 3,1%. За такого темпу падіння економіки гарантованими є значні безробіття й інфляція. У поєднанні з жахливою поразкою у війні проти України до пересічних росіян прийдуть важкі випробування, що може збільшити тиск на владу знизу.
Проте не варто покладатися на протестні настрої московитів. Старше покоління ще не втратило навиків виживання, набутих в епоху СССР. Довгі черги, нестача товарів, чорний ринок, уміння «протягнути» на ягодах і корінцях… Завдяки ретельній пропаганді, ці навички швидко передадуться молодшому поколінню. Для цього доведеться вигадати пояснення, чому могутня Росія виявилася настільки залежною від глобальної економіки і чому перехід до автаркії має бути предметом гордості для кожного росіянина. Коли московити відчують повний ефект економічного лиха, владі доведеться добре пояснити, чому вони змушені терпіти такі злидні. Схоже, повернення в темні часи сталінізму стане єдиним логічним рішенням.
Олександр Чупак, експерт Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
