26 січня у Білорусі планується проведення псевдо президентських виборів, які Росія може використати як продовження планового поглинання Білорусі.
Остаточна втрата суверенітету Білорусі є екзистенційною загрозою для Української Держави.
Невидимий білоруський фронт і далі залишається однією з ключових стратегічних точок нашого екзистенційного протистояння з відвічним ворогом.
Україна, на мою думку, впродовж крайніх 30 років, після приходу Лукашенка до влади та згортання ним білоруської національної державності, веде вкрай помилкову та хибну політику, орієнтуючись на разові комерційні корупційні угоди з Лукашенком, а не на стратегічні пріоритети України.
У 2020 році ми просто не прийшли на білоруський фронт російсько-української війни, давши Лукашенку змогу задушити силою національні протести. І наслідки не забарилися. У лютому 2022, як і у грудні 1917, російські війська пішли на нас з Білорусі.
Нашою стратегічною метою залишається збереження білоруської державності, усунення диктатури проросійського маріонетки Лукашенка, побудова в Білорусі народоправної національної європейської державності.
Ще на початку двадцятого століття такі українські геополітики як Юрій Липа, розуміючи що ми країна, яка лежить на межі Європи і Азії і в нас є вічна загроза від російського імперіалізму, говорили, що для того, щоб зберегти незалежну Україну, потрібно мати на півночі доброго союзника, а добрим союзником є незалежна національна держава Білорусь.
На жаль, більшість українського суспільства і майже весь політичний клас в Україні чомусь ототожнює Білорусь з Лукашенком, і вже забули про ту дуже давню історичну тяглість нашого спільного перебування в спільних державних об’єднаннях, починаючи від Великого князівства Литовського. І ми забули дуже прості речі: втративши такого союзника на півночі, ми звідти будемо мати страшну загрозу. А я вважаю білорусів нашими братами і глибоко схиляю голову перед тими 60 білорусами, які загинули в російсько-українській війні, бо вони добре розуміють, що від цієї війни залежить і майбутнє Білорусії.
Якщо Україна встоїть і вистоїть, то і Білорусь має шанс позбутися цього авторитарного режиму, повернути демократичні традиції, народоправство, право вільно обирати, вільно висловлювати думку, право бути європейською нацією – такою, якою білоруси були завжди. Бог дав нам сили вистояти навіть коли Росія пішла з Білорусі. Але зараз ми повинні не тільки говорити про ситуацію в Білорусі, а намагатися малювати якусь дорожню карту того, як ми можемо допомогти Білорусі бути європейською країною з громадянськими правами і свободами.
Кращі сини білоруської нації власною кровʼю і життями довели побратимство наших народів.
Вірю, що Україна відповість взаємністю і нарешті навчиться розрізняти братів білорусів, що живуть в умовах режиму внутрішньої окупації і проросійський маріонетковий режим Лукашенка.
І хоча більшість моїх співрозмовників білорусів скептично оцінюють можливість мирних протестів у глибоко зрепресованій країні, я щиро вірю, що білоруси ще здивують весь світ.
Головне, щоб у момент «X» ми їх не зрадили.
Бо Орша буде тільки тоді, коли українці і білоруси стоятимуть пліч-о-пліч.
Тому з метою обʼєктивного висвітлення подій в Білорусі, відновлення інформаційно-аналітичного майданчика українсько-білоруського діалогу, сигналу для білорусів в підтримці українцями їхньої боротьби за громадянські права та національну ідентичність Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» відновлює роботу «Білоруського інформаційного центру», заснованого у 2020 році, на час псевдо президентських виборів в Білорусі і реагування на їх наслідки.
Живє Бєларусь!
Юрій Сиротюк
