Надмірно жорстоке рішення Баймакського районного суду в Башкиртостані, яким приговорили до 4 років увʼязнення відомого місцевого екоактивіста, екс-голову забороненої в Росії організації «Башкорт» Фаіля Алсинова, звинуваченого за статтею 282.ч.1 Кримінального кодексу Росії («Розпалювання ненависті чи ворожнечі та приниження людської гідності») спричинило масові акції протесту.
У день винесення вироку, 17 січня 2024 року, біля приміщення суду зібралися тисячі людей, як і напередодні. У відповідь російські силовики вдалися до масових побиттів, застосування сльозогінного газу та затримання протестувальників.
У цей день в місті були перебої з роботою інтернету, не працювали деякі опозиційні телеграмканали. Попри погрози масовими репресіями, прихильники Алсинова закликали до мирних протестів та блокування доріг, щоб не допустити вивезення незаконно увʼязненого і недопущення підрозділів силовиків у місто. Повідомляється про десятки затримань протестувальників.
На захист Фаіля Алсинова публічно виступили відомі діячі культури та мистецтв. Випустили відеозвернення деякі учасники війни з Україною. Башкирські жінки, в свою чергу, закликали башкир, яких Росія послала на смертовбивчу війну з Україною, повернутися і захищати своїх рідних від репресій та побиттів силовиків.
Фаіль Алсинов, який став популярним в Башкиртостані через захист священної гори Куштау (у 2020 році країною прокотилися масові протести проти намірів влади віддати в промислову розробку «Башкірській содовій кампанії», сакральної для башкир гори Куштау, попри масові затримання та арешти: понад 90 затриманих і 34 засуджених на адміністративні арешти протестувальники змогли відстояти гору) з початком російської агресії проти України називав відправку башкирських хлопців в рамках часткової мобілізації в Україну «геноцидом башкирського народу» та заявляв, що війна проти України «не наша війна».
Нинішні протести в Башкортостані свідчать про стрімке наростання незадоволення башкирами діями влади, серед них і через війну проти України, в якій башкири за офіційно верифікованими даними понесли одні з найбільших втрат серед мешканців Росії в національному та регіональному вимірі.
Жорстоке ставлення метрополії до башкир, спроба нещадного пограбунку їхніх природних ресурсів та використання як гарматного м’яса спонукає мешканців краю переглянути своє ставлення до договірних відносин із РФ, сформованих у 1990-х роках.
Тепер трохи про історію російської колонізації та окупації башкир.
Башкортостан – окупована республіка у складі Російської федерації розміром у 142947 квадратних км та населенням у понад 4 мільйони осіб, з яких тюрки, що сповідують іслам: башкири (31,01%) та татари (23,82%) згідно із крайнім офіційним переписом складають більшість, колонізатори росіяни – лиш третину населення – 36,89%.
Башкири мають складну історію відносин із російськими окупантами. Після анексії Москвою Казанського та Астраханського ханства у першій чверті 16 століття частина тюркомовних башкирів-мусульман, територія розселення яких знаходилася на південному Уралі між Камою і Яком (Уралом) на договірних засадах потрапили під московський протекторат. У середині 16 століття на крайньому північному заході башкирських поселень Москвою було споруджено Закамську оборонну лінію для «захисту від башкир і калмиків», а у 1586 році в Північній Башкирії було засновано фортецю Уфа.
Башкири, частина яких наймалася на московську службу, тривалий час протистояли намаганням Москви збирання з них систематичних податків та виконання повинностей. Москва заохочувала чимраз більше росіян, татар, чувашів, черемисів та мордви переселятися з середнього Поволжя на Південний Урал, селитися на пасовищах башкирів як землеробів, внаслідок чого до кінця 16 сторіччя башкири опинилися в меншості на своїй території.
Зростаючі імперські претензії Росії та насильницька колонізація чужоземцями викликали масовий опір та озброєні виступи башкир у 1662-1664, 1676-1682 і в 1705-1710. Башкири під проводом національного героя Салавата Юлаєва взяли участь в повстанні Омеляна Пугачова (1773-1775).
На відміну від неросіян Казанського ханства, башкири й у 18 та першій половині 19 століття не були повністю інтегровані в російську імперію, залишаючись на особливому становищі – військового стану, подібно до козаків, несучи службу під власним командуванням.
Лише у 1885 році військову систему було ліквідовано, а башкирів прирівняно до сільських жителів.
Під час розвалу російської імперії ІІІ Всебашкирський зʼїзд проголосив автономію Башкурдістан 8-20 грудня 1917 року. У березні 1919 році на договірних відносинах з совєцькою владою було проголошено Автономну Башкирську радянську республіку.
У 1990 році Верховна рада республіки проголосила Декларацію про державний суверенітет. 25 лютого 1992 року республіка була перейменована в Башкортостан. 31 березня 1992 року Республіка Башкортостан підписала Федеративний договір про розмежування повноважень та предметів відання між органами державної влади РФ та органами влади суверенних республік в її складі, що викликало протести серед мешканців республіки. 25 квітня 1993 року на референдумі про економічну самостійність та договірні відносини з РФ 75,5 підтримали самостійність.
Нині грабіжницька колонізаторська політика Москви щодо Башкортостану, масове винищення башкирів у загарбницькій війні проти Росії, нехтування національними та громадянськими правами, вкотре ставить питання досягнення незалежності свободолюбивим народом башкирів.
Відтак масові протести можуть стати тригером до ширшого переформатування постімперського простору, розпаду Росії та формування суверенних національних держав на власних етнічних територіях.
Юрій Сиротюк
