Ігор Лосєв
Події, що відбуваються в Україні з 2014 року, показали чого варті гарантії великих держав тим країнам, що не мають власної нуклеарної зброї.
США в 2014 році за президента Обами нічого не зробили, ніяк не відреагували на збройну агресію РФ проти України. Вашингтон байдуже дивився, як російські війська захоплюють Крим і Донбас. Боягузтво і нерішучість Заходу призвели до того, що міжнародні договори про нерозповсюдження ядерної зброї можна тепер викинути на смітник. Адже всі зрозуміли на прикрому досвіді України, що єдиною гарантією безпеки може бути тільки власна ядерна зброя, а не чиїсь гарантії, обіцянки чи договори. Тепер держави, дивлячись на те, що відбувається з Україною, почнуть робити свою ядерну бомбу, тим більше, що нині щонайменше кілька десятків країн мають технічну і економічну можливість її зробити. В Америці це Бразилія і Аргентина, в Євразії це Саудівська Аравія, Іран і Туреччина, Японія і Південна Корея, В’єтнам і Таїланд тощо…
Та й нам в Україні варто про це подумати. Коли нині президент Зеленський розповідає, що вдалося підписати безпекові угоди з деякими країнами Європи, то нехай він згадає про Будапештський меморандум.
Дуже нам той меморандум допоміг? Навіщо нам ще декілька таких меморандумів? Одна ядерна ракета захищає надійніше, ніж сотні меморандумів. І тут знову треба згадати, як у 1994 році за президентів Кравчука і Кучми демократичний Захід роззброював Україну, залишаючи нашу країну беззахисною перед імперською Росією. Нас позбавляли стратегічних і тактичних ракет, стратегічних бомбардувальників, навіть шахт, де ховали ті ракети. А замість цього нам дали жалюгідний аркуш паперу – Будапештський меморандум. Українські діячі, причетні до цього роззброєння, до останнього, рятуючи свої місця, котрими вони сиділи на стільцях, твердили, що Україна не мала іншого виходу, бо мовляв, вона була не здатна виробляти, випробовувати і утилізовувати ядерну зброю. Але тоді Україна мала потужну науку, технології, науковців, інженерів. Особливо смішно чути, що мовляв, а де випробовувати ці заряди? Маленький Ізраїль, що за територією менше Київської області, чомусь знаходить де, а ми на своїх 600 тисячах квадратних кілометрів не могли знайти…
Нещодавно екс-президент США Біл Клінтон визнав, що роззброєння України в 90-ті роки ХХ століття було помилкою. Він висловив жаль, але нам від того не легше. Проте політики України жалю не висловлюють… Тепер ми потерпаємо через свій пацифізм і геополітичну наївність 90-х років.
Отже, байдужість Заходу до долі України, до російської агресії в 2014 році занурює все людство в ядерний світ, де мало не кожне село почне виготовляти свою ядерну вибухівку. Що може врятувати від такого перебігу подій? Цивілізованому людству треба нарешті по-справжньому допомагати Україні, постачаючи їй зброю і боєкомплект вчасно і в потрібній кількості, а не так як зараз, щоб Україна не програла і в той же час щоб вона не перемогла. Треба припинити загравати з Москвою і вести з нею підкилимні переговори, умиротворюючи її, згодовуючи їй українські території.
Намагаючись не наразитися на гостру реакцію Москви, протидіючи її агресії в 2014 і 2022 роках, намагаючись уникнути ескалації (котрої Захід смертельно боїться), західні країни вже програли, надихнувши агресора своїм боягузтвом. Але ще є час, щоб змінити свою політику і стати поруч з Україною в її боротьбі, не реагуючи на панічні гасла агентури Кремля і на доводи його корисних ідіотів.
