Все більше оглядачів уважають, що Росія йде до неминучого державного краху. Пропонуємо Вам огляд ізраїльського аналітика.
Авраам Шмулевич
Національні меншини та більш-менш «російські» регіони Російської Федерації вже зараз повинні думати про те, яким вони бачать своє майбутнє на випадок різкого ослаблення центральної влади аж до розвалу Російської Федерації.
Росія дуже погано керується, практично відсутні горизонтальні зв'язки, і дуже погані - вертикальні. Горезвісних «скреп» і «вертикалі влади» — практично немає. У тому числі — немає й ідеології, і довгострокової стратегії, нічого. Жахлива якість еліти, яка керує країною. Держава тримається на інерції своєї ваги. Подібні системи можуть існувати в стабільному стані довго — але можуть розвалитися за мить від якоїсь флуктуації, навіть випадкової. І дефекти системи в таких утвореннях накопичуються, тому рано, чи пізно, станеться обвал. Ситуація схожа на Російську імперію і СРСР перед їх падінням. Згадайте, як несподівано для всіх (майже для всіх, я як раз згадував у новорічну ніч, один мій друг нагадав, як я сказав йому в 1985-му, що Союз розвалитися через 5 років, не можу не похвалитися :). І точно так само й державний організм РФ може розвалитися в три дні. Але може і простояти років десять без істотних внутрішніх змін.
Думку чиновників на Кавказі і взагалі тих, хто в національних республіках причетний до російського пирога, висловлює афоризм, приписуваний Расулу Ґамзатову, який сказав - "Ми в Росію добровільно не входили і добровільно з неї не вийдемо!"
Однак вирішувати будуть не вони. Місцеві «еліти» — всього лише слуги, господарі сидять в Кремлі.
Кавказ за пострадянські роки перетворився в типову колонію, причому, в колонію, збиткову для центру. Крім того, ним складно керувати. Для ефективного управління Північним Кавказом у російського правлячого класу немає ні знань, ні вмінь, ні розуму. Кавказ став джерелом турбулентності для всієї РФ, ментально він уже віддалився від Росії, а Росія - від нього. Тому Москва, швидше за все, в найближчі роки просто скине його як баласт, як в 50-60-і роки, в рамках процесу деколонізації, країни Західної Європи скинули свої колонії.
Але ось чи буде це добре і для кавказців і для світу?
Адже незалежність, вона теж може бути різна. Та сама Чеченія якоюсь мірою незалежна від Москви, це особисте ханство Кадирова. Кадиров творить там що хоче, встановивши у себе авторитарну систему, якій заздрить сам Путін, який хотів би поширити її на всю Росію. Ну і кому від цього легше?
Питання, який режим встановитися на Північному Кавказі після виходу з РФ.
Це цілком може бути і зона кривавого хаосу і кримінального “беспрєдєлу”, як частково відбулося з Чеченією між двома російсько-чеченськими війнами. Або зона, яка стане базою джихадизму, ісламістського тероризму і радикалізму. Або ж там встановляться диктатури типу кадировської, без формального підпорядкування Кремлю, де, однак, Москва буде відчувати себе господарем.
Наскільки великий шанс на появу на Північному Кавказі цивілізованих, мирних і процвітаючих держав?
Черкеси - єдиний народ Кавказу, в середовищі якого є альтернативна до ісламу ідеологічна система — давня, і при цьому актуальна до сих пір, альтернативна до ісламу національна ідеологія — ідеологія Хабзе. Сьогодні черкеський світ на Кавказі розколотий на ісламістів і хабзистів. Між ними, по суті, йде громадянська війна. Кілька чільних черкеських громадських діячів були вбиті джіхадистами. В останні кілька років, на щастя, таких вбивств не було. Хабзистів все ще менше, але серед них збільшилася кількість представників інтелектуальної еліти черкеського народу. Співвідношення між хабзистами і ісламістами поступово змінюється на користь Хабзе. Ідеологія сучасного Хабзе є в процесі становлення, і розвиток цього процесу багато в чому визначить майбутнє не тільки черкеського світу, але і всього Північного Кавказу і країн черкеської діаспори, в першу чергу Туреччини.
Будь-який народ, що є під колоніальним ярмом, деградує. Північний Кавказ, всі його народи, жили послідовно в трьох імперіях, які цілеспрямовано розкладали підвладні їм народи, потім і самі ці імперії розклалися - в Російській Імперії, СРСР і тепер в РФ. Примусьте людину жити на смітнику, в оточенні свиней — на будь-якого це подіє. Так що нездорові явища мають місце. Це стосується і адиґів, і чеченців, і грузинів — усіх. Але, в цілому, кавказці зберегли ядро своєї цивілізації, і політика асиміляції та насильницької деґрадації, яку проводили росіяни — в цілому не вдалася. Дуже багато є і здорових сил. Потрібно не кричати, що все погано — а працювати над очищенням і відродженням Кавказу. Всі можливості для цього є. І, в першу чергу, пам'ятати, що першоджерело всіх проблем в тому, що Кавказ став колонією Росії.
Антиколоніальні революції і в європейських колоніях і в Російській імперії в 19-20-м ст. очолювала і проводила інтеліґенція і бізнесмени, які виїхали вчитися і робити кар'єру-гроші в метрополію і закордон, і потім повернулися на Батьківщину — Ґанді, Неру, Хо Ши Мін, Маннерґейм, Жорданія, Пілсудський, Кеніата ... Так що кадри зараз куються в Москві, СПб, Стамбулі, Лондоні, Тбілісі, Парижі, Осло, Вашинґтоні-Нью-Йорку-Нью-Джерзі і Медині. Ну і в Шамі і Вазірістані теж.
За століття своєї історії кавказькі народи пережили багато катастроф, навал і завоювань. Колоніальне правління Росії - лише одне з них.
Росія виступає і виступала саме як дезінтеґруючий фактор, вона заважала і заважає вільному розвитку народів Кавказу. Немає ніяких підстав припускати, що після відходу Російської Імперії (в її нинішньому вигляді) кавказьке суспільство виявиться не в змозі залікувати нанесені колоніальним рабством рани, не повернеться до нормального самостійного життя і не відродить здорове дієздатне суспільство, яке там було здавна, і яке, власне , і забезпечило існування Кавказу протягом такого тривалого часу. Адже понад 2000 років Кавказ існував як окрема цивілізаційна сутність без економічної допомоги і чуйного політичного керівництва Москви. Росія остаточно окупувала всю його територію лише трохи більше ста п'ятдесяти років тому.
Північнокавказькі народи в довгому військовому протистоянні з Російською імперією продемонстрували дивовижну, навіть безприкладну життєстійкість і здатність створювати дуже життєздатні соціальні структури в дуже важких зовнішніх політичних і економічних умовах.
Можна сподіватися, що ця кавказька воля до життя проявить себе і в кризах 21-го століття, які набирають силу.
After Empire _ Після Імперії. 30.05.2019
Отримано з поштової розсилки; Received: from mail-wr1-f68.google.com [209.85.221.68]) by webby.com; Thu, 30 May 2019 15:42:39 -0400
