Хід війни
Отже, підсумки п’яти днів нашої священної війни за свободу.
Після тотального провалу плану блискавичного «бліцкрігу» Москва змушена переходити до більш виснажливих боїв. На частині напрямків московські війська зупиняються, не мають достатньої потужності та моральної готовності продовжувати активні бойові дії. Через провал плану наступу 26 лютого Путін відправляє у відставку начальника Генерального штабу РФ Герасимова, хоча ця інформація поки що приховується російським командуванням. Новий начальник, очевидно, розробляє плани виходу з ситуації, що змінилась, що стало одною з причин порівняного затишшя в інтенсивності сухопутних дій 27-28 лютого.
Порівняно успішний наступ продовжується на південному фланзі, де російські угрупування обходять великі населені пункти, прагнучи підійти до Маріуполя та блокувати Об’єднані сили, що успішно стримують ворога на Донбасі. Водночас відволікання московських окупантів на херсонський та східний напрямок не дає можливості згрупувати достатньо сил, а також відсутній надійний контроль над тимчасово захопленими містами (Мелітополь, частина Бердянська). Застосування артилерії та Байрактарів призводить до великих втрат агресора.
Водночас Москва переходить до тактики масштабного залякування мирного населення, зокрема велись обстріли з ГРАДів Харкова, бомбардування Києва та його околиць (Бровари, Васильків та сусідня авіабаза, Ірпінь), Чернігова, обстріли Охтирки, Миколаєва. Ключова мета агресора на цьому етапі – блокування та спроба контролю над найбільшими містами – Києвом та Харковом. Водночас сил для успішного сухопутного наступу критично не вистачає, на київському напрямі ЗСУ розбивають угрупування противника в районі Ірпіня та Макарова. Спорадичні спроби зайти до Харкова залишаються безуспішними. Поступово зменшується інтенсивність ракетних та авіаційних атак через виснаження сил противника на фоні початку поставок винищувачів та засобів ППО з Європи для потреб ЗСУ. Повітряні сили ЗСУ продовжують успішно знищувати ворожу техніку.
За даними Міністерства оборони України з 24.02 по 01.03 станом на 06:00 Знищено та пошкоджено: літаків – 29 од, гелікоптерів – 29 од, танків ‒ 198, ББМ ‒ 846, артилерійських систем – 77, засоби ППО – 7, РСЗВ – 24, цистерн з ПММ – 60, БПЛА оперативно-тактичного рівня – 3, катери – 2 одиниці, автомобільної техніки – 305.
Паралельно продовжуються погрозливі переміщення біля кордонів Волині та Рівненщини. Однак поки що Лукашенко не наважується вступити своїми силами у конфлікт, а московських військ на західному фланзі недостатньо. Але нагнітається ситуація для відволікання українських сил від ключових напрямків – Києва, Харкова та півдня. Так само частково як відволікання можна оцінити безуспішні спроби та обстріли Миколаєва та Одеси.
Великим успіхом України став перехід до тактики народної війни, активне розгортання сил територіальної оборони, що допомагають ЗСУ концентруватися на важливих напрямках, забезпечують порядок на блокпостах, стримують ворога в населених пунктах.
Інтенсивність
Повномасштабна війна між Україною та Росією (що використовує логістичні можливості Білорусі)
Кількість загиблих
Втрати агресора за даними Міністерства оборони України на ранок 1 березня перевищують 5710 убитими, 200 полонених.
З початку військового вторгнення Російської Федерації в Україну за даними Міністерство охорони здоровʼя України Загинуло 352 особи. З них 16 дітей. Поранень зазнали 2040 цивільні особи. З них 45 дітей.
Гуманітарні наслідки
Cотні цивільних загиблих українців, найбільше через обстріли Києва та околиць, Чернігова, Сум, Охтирки та Харкова.
Агресор відверто порушує правила ведення війни, прикривається українським та білим прапорами, намагається зібрати нібито для евакуації мирних громадян, аби під їхнім прикриттям проводити танкові колони.
Переговори між сторонами
Агресор намагається вже першим ініціювати переговори, оскільки не вдається досягти поставлених завдань. З кожним днем позиції української сторони будуть кращими.
27 лютого Москва ініціює переговори на кордоні з Білоруссю, куди відправляється українська делегація. Переговори тривають протягом 28 лютого, без оприлюднених результатів. Важливо, що з кожною годиною спротиву претензії Кремля слабнуть.
Контроль за територією
На 1 березня війська агресора присутні на півдні Херсонської та Запорізької областей, півночі Чернігівщини та Сумщини. Але територій вони не контролюють.
В перспективі визволення всіх територій визначатиметься лише одним фактором – куди дійдуть ЗСУ і якого удару завдадуть ворогу. Тож допомагаймо армії та країні.
Вплив на глобальні процеси
Інформаційно – перемога України тотальна і повна. Серед власного населення, яке остаточно стало НАЦІЄЮ. Серед країн світу, де немає вже конкуренції нашого та «іхнєго» поглядів на конфлікт. Врешті серед російського населення. Навіть вже їхні пропагандисти змушені зі скрипом визнавати, що війна не на їхню користь.
Дипломатично – відключення від СВІФТ, закриття для Московії сучасних технологій стало реальністю. Закриття Босфору, масові поставки озброєнь. Все успішно.
Останній аргумент Путіна – фактична погроза ядерною зброєю, перехід московських стратегічних сил у стан підвищеної бойової готовності 27 лютого. Однак західні країни не піддаються на шантаж (Вашингтон заявляє, що не піддаватиметься на погрози). Водночас 28 лютого представники КНР закликали до стриманості, припинення обстрілів та подальшої ескалації, що свідчить про неготовність Китаю підтримувати Путіна. Це зрозуміло, оскільки у випадку ядерної атаки Московії, сили НАТО завдадуть удару не лише по РФ, але й по Китаю (аби його роззброїти, оскільки другого шансу цього зробити не буде).
Тенденції
Звісно, попереду важкі дні. Ворог намагатиметься таки посіяти паніку ударами по мирних жителях. Десанти в тил. Заклики до переговорів і перегрупування. Готуймось.
Прогноз
Активні бойові дії кілька наступних дій втрачатимуть інтенсивність, однак Москва намагається підтягнути останні резерви з глибини країни. Аби переломити тенденцію на київському та харківському напрямках. Однак багато що залежить від настроїв всередині московської еліти, яка вже майже відкрито заявляє про несприйняття фактичної блокади РФ та швидкого колапсу її економіки, що пришвидшено триває.
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук
