Демократичний тил диктаторських режимів?

Ігор Лосєв

Західну демократію нам часто подавали як могутній центр боротьби проти фашизму і комунізму. В це хотілося вірити і так воно було, коли Захід очолювали такі політики як Рональд Рейган і Маргарет Тетчер. Саме Рональд Рейган назвав СССР імперією зла і доклав великих зусиль, щоб світовий комунізм зазнав історичного краху. Маргарет Тетчер воювала за Фолклендські острови проти аргентинського диктатора генерала Гальтієрі на іншому боці планети. А згадаймо тодішнього Римського Папу Івана-Павла ІІ, який морально підтримав боротьбу народів Східної Європи проти радянського імперіалізму і закликав східних європейців не боятися. І порівняймо його позицію з позицією нинішнього Папи Франциска…

Але разом із тим були інші факти. Коли народ Гаїті скинув жорстокого диктатора Франсуа Дювальє, а потім його спадкоємця-сина Жана-Клода, то де він переховувся? В демократичній Франції. Диктатор-людожер (у буквальному сенсі цього слова!) Центральноафриканської Республіки, колишній сержант французької армії Жан-Бедель Бокасса тримався також на підтримці демократичної Франції. Крім того, Бокасса в Москві вважався великим другом Радянського союзу. Ясна річ, радянських дипломатів у ЦАР він не їв…

Аятолла Хомейні, який створив на теренах Ірану середньовічну репресивну державу, на еміграції жив у Франції. Комуністичний диктатор Східної Німеччини Еріх Гонеккер утік після краху НДР у Чилі, що після усунення генерала Піночета була цілком демократичною країною.

Пол Пот і Ієнг Сарі – лідери комуністичної Камбоджі, котрі за 2 роки при владі знищили 2 млн камбоджійців. Ці диктатори вчилися в університеті Сорбонна в Парижі. Вже в наш час 20 років демократичний Захід годував фашистський режим путіна нафтодоларами.

А КГБ-ФСБ цими нафтодоларами корумпували західних політиків: канцлера Німеччини Шредера, прем’єра Франції Фійона та багатьох інших. Військова потуга Сталіна під час так званої індустріалізації також була створена бізнесменами західних демократичних держав (зокрема і в першу чергу США). Особливу роль в цьому відіграв американський бізнесмен і інженер Альберт Кан (1869-1942).

У квітні 1929 року фірма «Альберт Кан Інк.», розташована у Детройті, одержала замовлення від радянського уряду на проектування Сталінградського тракторного (танкового) заводу. На той момент США були ворогом СРСР. Фірма Кана спроектувала між 1929 і 1932 рр. 521 об’єкт. Це насамперед тракторні (себто танкові заводи) в Сталінграді, Челябінську, Харкові, Томську, літакобудівні заводи в Краматорську і Томську, автозаводи в Челябінську, Москві, Сталінграді, Нижньому Новгороді, Самарі, заводи верстатів у Калузі, Новосибірську, Верхній Сольді. І ще багато всього, довго перераховувати. Російський дослідник Дмітрій Хмельницький, який нині мешкає в Німеччині, пише: «За списком об’єктів добре видно, що Кан спроектував (і спорядив обладнанням) чи не всю радянську воєнну промисловість». За рахунок чого фінансувалося будівництво воєнних заводів у СССР? За рахунок продажу на Захід хліба, котрий забрали в першу чергу в українських селян.

Сталін писав Молотову в серпні 1930 року: «Мікоян повідомляє, що заготівлі зростають і щодня вивозимо хліба 1-1,5 млн пудів. Я думаю, що цього мало. Треба підняти тепер же норму щоденного вивозу до 3-4 млн пудів мінімум. Інакше ризикуємо залишитися без наших нових металургійних і машинобудівних (Автозавод, Челябзавод і т. інше) заводів… Отже треба шалено форсувати вивіз хліба». Скільки життів українців коштувала ця воєнна індустріалізація?

То чи варто дивуватися прагненню Дональда Трампа за будь-яку ціну врятувати путіна від можливого краху його фашистської імперії?

Трамп будь-яку політичну акцію називає «оборудкою» і це змушує мимоволі згадувати слова більшовицького ватажка Леніна: «Буржуй за 300% прибутку продасть навіть ту мотузку, на котрій його повісять» .

Сьогодні він продає Україну путіну. Але наші космополітичні лідери на Банковій мають пам’ятати, нікого не можна продати, якщо той, кого продають, не захоче продаватися і рішуче виступить проти таких оборудок.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа