(CNN) Минуло майже два місяці відтоді, як російські війська почали атаку на місто Сєвєродонецьк. Але, незважаючи на переважну вогневу міць, вони все ще не можуть збити рішучий опір українців – ані перерізати лінії постачання, які забезпечують решту захисників міста крапельним живленням зброї та боєприпасів.
Жорстока українська оборона Сєвєродонецька, незважаючи на великі втрати, змусила росіян зосередити вогневу міць на відносно невеликій території та призупинила спроби захопити 10% Луганської області, яку вони досі не контролюють.
Президент Росії Володимир Путін оголосив захоплення східної України Луганської та Донецької областей однією з цілей спеціальної військової операції Москви, яка розпочалася в лютому. Наразі ця операція значною мірою зупинена; значна частина Донеччини залишається поза досяжністю росіян.
Російські збройні сили досягають скромних здобутків – Міністерство оборони Росії заявило в неділю, що місто Метелкіно на південний схід від Сєвєродонецька було взято. Але мета росіян оточити українські війська, які захищають міста-побратими Лисичанськ і Сєвєродонецьк, все ще видається дещо далекою.
У кампанії, якій не вистачає спритності та уяви, росіяни вдалися до однієї принципової тактики: переважаючий непрямий вогонь по будь-яких українських позиціях, незалежно від побічного знищення. Мета полягає в тому, щоб не залишити нічого стоячого, що можна було б захистити.
Використання військ на землі для захоплення та утримання міських районів було менш частим і менш успішним.
На оприлюдненому на вихідних відео українського спецназу в цьому районі один невідомий український військовий каже: “Вони кидають все, що у них є, всі боєприпаси, які є. Для них неважливо, це наші позиції чи цивільні райони”, – сказав він – «вони стирають все з лиця землі, потім використовують артилерію, а потім поступово починають рухатися вперед».
В умовах інтенсивних міських боїв близько 500 мирних жителів, у тому числі десятки дітей, сховалися на хімічному заводі «Азот» у Сєвєродонецьку. На відміну від заводу «Азовсталь» у Маріуполі, він мало захищений під землею. Українські чиновники кажуть, що там люди, які раніше відмовлялися виїжджати, мають запаси їжі, але більше не можуть бути евакуйовані з заводу через інтенсивні бої.
Але, як і в випадку з «Азовсталь», завод «Азот» і його безпосереднє оточення стали осередком українського опору, що розчаровує російських командирів. За даними аналітичного центру Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні, «російські війська, ймовірно, зазнають зростаючих втрат і деградації військ і техніки, що ускладнить спроби відновити наступальні дії на інших критичних місцях, оскільки повільна битва за Сєвєродонецьк триває.”
Як оборона Маріуполя залучила більше десятка батальйонних тактичних груп, так і подолання опору в Сєвєродонецьку виявляється трудомістким.
Опір тактиці випаленої землі
Українці стверджують, що завдали великих втрат російським військам у цьому районі – частково завдяки новій техніці від західних союзників, включаючи протитанкові озброєння та гаубиці більшої дальності, надані Сполученими Штатами та Францією.
У суботу в Збройних силах України заявили, що підрозділи 11-го окремого мотострілецького полку Росії зазнали значних втрат і були “виведені з району бойових дій для відновлення боєздатності”.
Проте українські лінії постачання зазнають постійних атак, і транспортувати постачання із заходу Донецької області по трасі до Лисичанська стало важче.
ISW все ще очікує, що «російські війська, ймовірно, зможуть захопити Сєвєродонецьк у найближчі тижні, але ціною зосередження більшості своїх доступних сил на цій невеликій території».
Поки що тактика росіян передбачає кампанію, щоб придушити опір на південь від міста – у таких місцях, як Сиротине – і потім атакувати українську оборону з кількох напрямків.
Українські чиновники кажуть, що росіяни все частіше використовують безпілотники для визначення оборонних позицій. «Російські військові вдень і вночі за допомогою безпілотників стежать за повітрям, коригують вогневу міць, швидко пристосовуються до наших змін на оборонних ділянках», – сказав голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.
В інших місцях уздовж активної лінії фронту, що простягається на понад 1000 кілометрів (більше 620 миль), наразі мало територій захоплено. Основними цілями росіян на Донбасі є захоплення промислового міста та транспортного вузла Слов’янськ і Бахмут, обидва в Донецькій області, але вони досягли дуже обмеженого прогресу в досягненні кожної з цілей. Вони також можуть бути вразливими для українських контратак на південь та захід від міста Ізюм.
Південна Україна представляє іншу картину. Здається, росіяни зміцнюють здобутки, здобуті в перші дні війни, уздовж ліній, які дозволяють їм глибоко захищати прибережний пояс. Українські контратаки в бік Херсона досягли обмеженого прогресу, оскільки росіяни тепер добре вкопані та виявляють невеликий апетит до спроб завоювати більше території.
Як сказав прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у неділю після свого другого візиту до Києва: “Час є життєво важливим фактором. Все залежатиме від того, чи зможе Україна зміцнити свою здатність захищати свою землю швидше, ніж Росія зможе відновити свою здатність атакувати”.
Крихка мораль
Під час оборони Донбасу були понесли втрати кращі військові частини України. Міністр оборони Олексій Резніков заявив CNN минулого тижня, що від початку російського вторгнення 24 лютого було вбито десятки тисяч українців. Ймовірно, переважна більшість були солдатами.
Міністерство оборони Великої Британії оцінило в ці вихідні, що українські війська, ймовірно, зазнали дезертирства в останні тижні, хоча вони вважають, що російський моральний дух набагато слабкіший.
Отже, мова йде не лише про те, щоб українські війська отримали точну далекобійну зброю, а й про посилення навчання. Джонсон просуває план, згідно з яким союзники розвиватимуть потенціал для навчання до 10 000 солдатів кожні 120 днів.
Незважаючи на свої втрати та навіть розгортаючи в деяких місцях старовинні танки Т62, російські сили зберігають величезну перевагу в бронетехніці та бойовій авіації. І, незважаючи на важку та передбачувану стратегію, вони можуть продовжувати знищувати українську оборону.
На вихідних з’явилося відео, яке розкриває масштаби руйнувань у Лимані поблизу Слов’янська, якраз тоді, коли у квітні були зруйновані Попасна та Рубіжне далі на схід.
Але з прискореним потоком озброєння, здатного притупити перевагу Росії у важкій артилерії та ракетних системах, українські сили все ж можуть перешкодити ворогу завдати такого спустошення іншим містам на захід.
