Йосиф Сірка
«Дії Росії суперечать Заключному акту ОБСЄ і Будапештському меморандуму, що був підписаний США, Великою Британією і Росією, яким гарантували територіальну цілісність України і в результаті чого Україна відмовилась від ядерної зброї. Подумайте, коли країна готова відмовитись від ядерної зброї? Тоді відмовляються від ядерної зброї – коли отримують гарантії» – такими були слова Бундесканцлерки Анґели Меркель на 51-й Мюнхенській міжнародній конференції з безпеки 7.2.15 р..
Логіка наведеного та пізніша незгода пані Меркель щодо надання зброї на оборону Україні щось неукладається. Дивує взагалі, що двоє керівників провідних держав ЄС, «відсунули» цю спільноту і полетіли до аґресора і порушника Заключного акту ОБСЄ та Будапештського меморандуму. Можна було б зрозуміти зустріч підписантів ГАРАНТІЇ Україні – США, Росії та Великої Британії, бо своєю бездіяльністю всі вони є порушниками!
Виглядає ґротескно, коли представники двох великих держав їдуть до порушника міжнародного порядку не з вимогами дотриматися даного перед світом слова, але послухати «плани на мирне вирішення» його ж «немирної аґресії» в Криму та на сході України. Не відомо, чи пані Меркель та пан Оланд звернули Путінові увагу на те, що він повинен дотримуватись міжнародних норм поведінки і законів.
Після цієї зустрічі «трійці», міністр закордонних справ РФ Іванов вже «порадив» Україні – вдатися до прямих переговорів з терористами Донбасу та Луганська. Ще на сторінках світової преси не висохла фарба про те, що не можна йти на переговори з представниками Ісламської республіки, бо тим самим їх визнаєте, а тут з Москви йде інша вказівка. І найбільш лицемірною є така порада від країни, яка через захоплення закладників вбила майже десять разів більше невинних дітей та дорослих, щоб навіть не починати будь-які переговори з терористами. Зрештою, Путін назвав чеченців також терористами і не провадив з ними жодних домовленостей, але пішов на них нищівною війною, яка обійшлася Чечні і Росії десятками тисяч жертв.
Чи знають про це західні політики? Звичайно, що знають, але болі й траґедії вже майже мільйона переселенців та тисячі вбитих в Україні вони не відчувають. Вони роблять ілюзії, що з Путіним можна домовитись, хоч сама А.Меркель визнає:
«У нас немає гарантій, що президент Путін зробить те, чого ми від нього очікуємо».
Президент США Б.Обама, на критику свого рішення запровадити дипломатичні взаємини з Кубою та зняти з неї санкції, сказав, що понад 50 років іґнорування Куби та санкції проти неї не принесли жодних плодів і тому слід вдатися до іншої політики.
Майже річні зусилля європейців та США дипломатичним шляхом змусити Росію змінити свою агресію проти України не дало нічого. Підписані Мінські угоди не дотримувались ні одного дня «підопічними» проросійськими терористами. Сама Росія досі порушує міжнародне право й порядок та суверенітет України щодо гуманітарної допомоги, ввезенням військової техніки та участю російської армії у війні на сході України. Досі перебувають у незаконному ув’язненні Савченко та Сенцов, у яких одинока провина – вони громадяни України.
Український президент П.Порошенка на 51-ій Мюнхенській міжнародній конференції про безпеку навів незаперечні факти про участь російського війська у війні на сході України. Щоденні тзв. „вантажі 200” вже тисячами вивезли трупи з України в Росію, а Путін далі твердить, що „войны нет”. Учасник АТО Левинець у канадській газеті Toronto Star (7.2.15) нагадав про полонених росіян, про захоплені танки російської армії і ставить риторичне запитання, чи потрібно Заходові, для підтвердження участі російського війська у війні проти України, „захопити самого Путіна?”
Дипломатично можна досягти результату лише тоді, коли усі учасники дотримуються однакових правил і порядку. Росія, своєю поведінкою аґресора, не дотримується ані правил, ані порядку, ані угод, ані ґарантій, які сама надавала. Тобто, Росія поводиться цілковито непередбачувано, порушує не тільки своє слово, але й угоди про міжнародний порядок, які підписувала. Одним словом, на Росію не можна сполягатись, бо вона порушує не тільки правила гри, але й міжнародні норми та світовий порядок!
Застосування російської найновішої зброї в боротьбі з захисниками України, збиття малайзійського цивільного літака, ракетне бомбардування житлових будинків у Маріуполі, порушення Мінської угоди повинні б відрити очі і пані Меркель та панові Оландові, що з дипломатією Путіна не вмовиш. Його може переконати лише добре озброєна українська армія, яка не має наміру „визволяти україномовних в Росії”, але захищати суверенітет і цілісність України!
Сподіваймось, що хоч ті двоє ґарантів з Будапешта – США та Велика Британія зрозуміють, що їхнє потурання порушникові ґарантії є також порушенням, бо тоді ґарантії, а з ними всякі угоди та підписування всяких запевнень не матимуть жодної вартості.
Кремлівський президент демонстративно показує світові, що він більше не визнає міжнародний порядок і закони, а деякі західні політики вважають, що його „намовлять” до миру, коли він оголосив війну світовому порядку через аґресію проти України. Між ісламськими та проросійськими терористами є багато спільного – нелюдська брутальність, неповага до народу, до країни, тероризм, недотримування будь-яких законів, етики, підступне вбивство, насильство та тортури і всі вони злочинці – незалежно,чи вони джигадисти, чи російські і проросійські імперіялісти.
Коли це зрозуміють на Заході, то не покладатимуть надії на дипломатію, яка не підсилена зброєю, бо практика показує, що той хто не готовий до мирного вирішення проблеми, готовий її вирішити після воєнної битви. Всі диктатори вдавалися до дипломатії щойно тоді, коли відчули загрозу власного існування.
Продемонстрована секретареві РНБО Турчинові нова українська бойова техніка – українського виробництва, серед якої виразне місце посідає бронетранспортер “Спартан”, є доброю відподдю для тих, хто сумнівається в українських можливостях. Саме „Спартан”, з його протитанковою гарматою, може стати тою зброєю, яка зможе допомогти вигнати ворога із української землі, а за ним послідують і інші винаходи українських виробників. Оце й є шлях до звільнення країни від окупанта – покладатися на самих себе. Саме це призвело до успіху Майдану, саме це є доказом того, що Україна не хоче щоб її долю вирішували оліґархи, чи ворожі сусіди. Допоки ж українська оборонна промисловість почне постачати свою ж армію модерноюзброєю, то українській армії повинні допомогти оборонним озброєнням її ґаранти, які ще не збагли, що вони також недотримують своє слово!
9.2.15 р.
