Ігор Лосєв
Я переглянув чимало суперечок наших блогерів з росіянами. І дійшов висновку: немає сенсу їх перевиховувати. Цілковитий брак логіки, невігластво, нахабство і агресивність, розумова обмеженість. Не знаю, як самі наші блогери оцінюють свою діяльність і який сенс в ній вбачають. З таким же успіхом можна сперечатися з кам’яним муром з тією лише різницею, що той не є агресивним.
Своїх думок вони не мають, іде виклад того, що той чи інший росіянин почув від «зірок» російської пропаганди :Скабеєвої, Дмитра Кісільова, Шапіро-Солов’йова, Симоньян і т. д. Дискутувати з ними неможливо бо вони не здатні на елементарні логічні процедури. Вони не можуть мислити навіть у межах формальної логіки Аристотеля, кодифікованої ще понад 2000 років тому. Інколи здається, що там не все гаразд із психікою. Таке враження, що в путінській росії блискучо завершено експеримент доктора Йозефа Геббельса, котрий казав: «Дайте мені ЗМІ і я перетворю народ на зграю свиней». Вони навіть ставлять питання, що не може ставити жодна нормальна людина, наприклад: «Чому Україна напала на росію?». Наші блогери витрачають величезні моральні й нервові зусилля, щоб довести їм, що чорне це чорне, а біле – це біле». Ця робота дуже важка і безглузда. В ній немає ніякого сенсу. Єдиний зиск з цього: росіяни демонструють особливості своєї психіки і мислення, хоча це важко назвати мисленням, це стандартний набір рефлексів.
В 1932 році видатний вчений, Нобелівський лауреат, творець нової науки «Фізіологія вищої нервової діяльності» академік Іван Павлов опублікував наукову працю «Про розум узагалі і російський розум зокрема». Варто зазначити, що Павлов був дідусем відчайдушної хоробрості. В часи Сталіна він ходив вулицями і хрестився на кожну церкву і плював у бік кожного червоного прапора.
В своїй праці академік написав: «Дефекти російського розуму, що породжують російські катастрофи, актуальні дотепер. Характеристика російського розуму дуже похмура. І те, що переживає Росія, дуже похмуре. Російській людині факти, істина, реальність не указ. Він живе фантазіями і власними уявленнями, що не залежать від фактів. Для нього головне те, у що він вірить, що йому влада вигадала. Що в його мізки вложено владою, то у нього в мізках. Росіяни не схильні до осмислення фактів, зосередженості думки, навіть негативно до неї ставляться. Російський розум не прив’язаний до фактів. Істина насправді його не хвилює.
Він більше полюбляє слова і ними оперує… російська думка абсолютно не перевіряє сенсу слів, не полюбляє дивитися на справжню дійсність. І саме в цьому характері думок – загроза як самій росії так і її сусідам на планеті.
Я тому і ризикнув сказати російській людині, ким вона є насправді, бо навіть розум тварини після кількох помилок просвітлюється і вона, тварина, починає вмикати «гальма», починає уникати того, що становить для неї небезпеку».
Отже психофізіологічні особливості росіянина такі, що він є чудовим об’єктом для будь-якої пропаганди, не здатним протистояти всякому навіюванню, внаслідок котрого він стає ідеальним зомбі. А коли в цьому зацікавлена держава, то й поготів.
