Якщо б відбулися дострокові вибори до ВРУ у 2018 році
( Київ – УІС) – Якби вибори в Україні відбувалися восени цього року, національно-патріотичні сили отримали би щонайменше 65 відсотків голосів.
Вивчення результатів виборів в Україні протягом останніх 15 років показало незаперечну тенденцію: абсолютна кількість голосів, поданих за національно-демократичні сили (Н-ДС), постійно зростала. Навіть за офіційними даними Центральної виборчої комісії це виглядає так:
2002 рік. За Н-ДС — приблизно 8 млн, проти — понад 11 млн.
2006 рік. За Н-ДС — понад 9 млн, проти — понад 10 млн.
2012 рік. За Н-ДС — понад 10 млн, проти — менше 9 млн.
Аналіз цієї ситуації було опубліковано у листопаді 2012 року (http://ukrpohliad.org/analytics/pro–natsional–nu–ary–fmety–ku–v–ukrayini.html ) і вже тоді, більше ніж за рік до Революції гідності, вказана вище тенденція була добре помітна.
Тоді ж було досліджено одну із важливих причин такого зростання національно-патріотичної свідомості. Вона була обумовлена зростанням в Україні цілого прошарку людей, які економічно не залежали від наявної влади і значною мірою могли ігнорувати її суспільно-політичний тиск — це «економічні мігранти» та їхні родини, які продовжували перебувати в Україні. Фактично це означало формування важливого сегменту «третього класу» із базою за кордоном, тобто — у зоні відносно стабільного розвитку.
Перемога Революції гідності та початок визвольної війни із Росією утворила ще одну нову суспільну групу — бійців добровольчих підрозділів (разом із їхніми родинами). Зважимо також на їхній дуже істотний вплив на переформатування армії та Національної гвардії України.
Переведення промисловості на військовий режим додало до цього переліку інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємств військово-промислового напрямку. Вперше на чверть століття нового періоду незалежності ця соціальна група відчула свою вагомість, важливість саме для своєї країни — і не тільки у напрямку власне виробничому.
Зазначені три групи не тільки створюють нове тло суспільного простору в Україні, але й мають суттєву перевагу перед старими ідеологічними та подрібненими олігархічними структурами. Це добре показали вибори 2014 року, коли національно-патріотичні сили отримали 80 відсотків голосів.
Щоправда, слід урахувати, що до них ситуативно приєдналася певна частина далеко не патріотичних людей (це підтвердили подальші виборчі перегони). Але за умов точно зформульованої ідеологічної та економічної програми, за умов коректно проведеної організаційної роботи — результат у 65-70% для національно-демократичних сил в Україні видається сьогодні достатньо реальним.
О.Т.Нарбут
