Чергові вибори до парламенту України висвітлили одну вельми цікаву тенденцію
Несподівано високі результати «Свободи» та комуністів за партійними списками – то тільки «верхівка айсберга». Люди в Україні (яких останнім часом призвичаїлися називати неоковирним словом «електорат») дедалі більше демонструють, що персоналії політичної гри у державі їх цікавлять все менше. Головне для людей – та Ідея, яка постає за певними особистостями, партійними та громадськими структурами. Відсутність Ідеї (саме з великої літери) гарантує занепад у громадському житті взагалі та у «електоральному просторі» зокрема.
А тепер про тенденцію.
Розмаїття та постійна зміна партій і політичних блоків в Україні здавалося б зовсім заплутало виборчу ситуацію. Але поглянемо на цифри (інформація із сайту Центральної виборчої комісії).
Парламентські вибори 2002 року.
“Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” – 6 108 088
“Виборчий блок Юлії Тимошенко” – 1 882 087
Разом – приблизно 8 млн. голосів.
Комуністична партія України – 5 178 074
Виборчий блок “За Єдину Україну!” – 3 051 056
Соціалістична партія України – 1 780 642
Соціал-демократична партія України (об’єднана) – 1 626 721
Разом – понад 11 млн. голосів.
Парламентські вибори 2006 року.
“Блок Юлії Тимошенко” – 5 652 876
Блок “НАША УКРАЇНА” – 3 539 140
Разом – понад 9 млн. голосів.
Партія регіонів – 8 148 745
Соціалістична партія України – 1 444 224
Комуністична партія України – 929 591
Разом – понад 10 млн. голосів.
Парламентські вибори 2012 року.
Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” – 5 206 244
“УДАР Віталія Кличка” – 2 846 396
Всеукраїнське об’єднання “Свобода” – 2 128 251
Разом – понад 10 млн. голосів.
Партія регіонів – 6 115 681
Комуністична партія України – 2 686 635
Разом – менше 9 млн. голосів.
Отже, маємо незаперечну тенденцію: протягом останніх 10 років абсолютна кількість голосів, поданих виборцями за національно-демократичні сили, постійно зростала. А кількість голосів, поданих за їхніх головних суперників – постійно зменшувалася. Більше того – саме під час виборів 2012 року це зростання стало абсолютною перевагою (більше, ніж на 1 млн. голосів).
Звичайно, новообрані національно-демократичні депутати – далекі від ідеалу. А ще буде «мажоритарна гра», «полювання на тушок» і багато інших «винаходів», які роблять парламент України дуже далеким від сподівань та реального волевиявлення людей. Але наявність зазначеної тенденції – це вже не просто надія на «світле майбутнє». Це і є те саме майбутнє, до якого – може статися – набагато ближче, ніж виглядає у ці холодні осінні дні.
Артем Гринчук
