Американська оцінка боїв біля Сєверодонецька: градієнт виснаження загалом формується на користь Києва

Фредерік В. Каґан, Катерина Степаненко та Джордж Баррос

28 травня, 19:30 за східним східним американським часом

Президент Росії Володимир Путін завдає невимовних страждань українцям і вимагає жахливих жертв від власного народу, намагаючись захопити місто, яке не заслуговує ціни навіть для нього.

Російське вторгнення в Україну, яке мало завдання захопити та окупувати всю країну, стало відчайдушним і кривавим наступом для захоплення єдиного міста на сході, захищаючи важливі, але обмежені досягнення на півдні та сході. Україна двічі змушувала Путіна визнати зміну своїх військових цілей. Україна перемогла Росію в битві за Київ, змусивши Путіна звести свої наступні військові цілі до захоплення Донецької та Луганської областей на сході України. Україна також перешкодила йому досягти цієї мети, змусивши зосередитися на завершенні захоплення Луганської області самостійно. Зараз Путін кидає людей і боєприпаси в останній великий населений пункт у цій області, Сєвєродонецьк, що залишився, так, ніби його взяття виграє війну для Кремля. Він помиляється. Коли закінчиться Сєвєродонецька битва, незалежно від того, чия сторона утримує місто, наступ росіян на оперативному та стратегічному рівнях, ймовірно, досягне кульмінації, що дасть Україні шанс відновити контрнаступ на оперативному рівні, щоб відкинути російські сили.

Російські війська атакують Сєвердонецьк, хоча ще не оточили його. Вони досягають територіальних переваг і можуть досягти успіху в захопленні міста та районів далі на захід. Українські військові стикаються з найсерйознішим викликом, з яким вони зіткнулися після ізоляції заводу «Азовсталь» у Маріуполі, і цілком можуть зазнати значної тактичної поразки найближчими днями, якщо впаде Сєвєродонецьк, хоча такий результат аж ніяк не є певним, і російські атаки цілком можуть знову зупинитися.

Росіяни платять ціну за свій поточний тактичний успіх, який непропорційний будь-якій реальній оперативній або стратегічній вигоді, яку вони можуть отримати. Сам Сєвєродонецьк важливий на цьому етапі війни передусім тому, що це останній значний населений пункт Луганської області, який росіяни не контролюють. Його захоплення дозволить Москві заявити, що вона повністю захопила Луганську область, але не дасть Росії жодної іншої значної військової чи економічної вигоди. Це особливо вірно, оскільки російські війська руйнують місто, атакуючи його, і контролюватимуть його уламки, якщо захоплять його. Взяття Сєвєродонецька може відкрити російську наземну лінію зв’язку (GLOC) для підтримки операцій на заході, але росіянам не вдалося забезпечити набагато більш вигідні GLOC з Ізюма частково тому, що вони так багато зосередилися на Сєвєродонецьку.

Тим часом росіяни продовжують досягати вкрай обмеженого прогресу у своїх зусиллях отримати контроль над неокупованими районами Донецької області. Російські війська тижнями намагалися проникнути за лінію зіткнення до 24 лютого, тоді як наступальні операції російських військ з Ізюма на південь залишаються в основному застопорені. Захоплення Сєвєродонецька могло б лише сприяти завоюванню решти Донецької області, якби дало росіянам імпульс для подальших операцій, але битва під Сєвєродонецьком, швидше за все, унеможливить продовження широкомасштабних наступальних операцій росіян.

Прогрес Росії навколо Сєвєрдонецька значною мірою є результатом того факту, що Москва зосередила сили, техніку та ресурси, витягнуті з усіх інших напрямків, заради цієї єдиної цілі. Російські війська тижнями не могли досягти прогресу на будь-яких інших напрямках і в основному навіть не намагалися це зробити. Українські захисники завдали страшних втрат російським нападникам під Сєвєродонецьком. Москва не зможе повернути великі обсяги ефективної бойової потужності, навіть якщо захопить Сєвердонецьк, тому що вона легковажно витрачає цю бойову міць на захоплення міста.

Українські сили також зазнають серйозних втрат у битві під Сєвєродонецьком, як і українські мирні жителі та інфраструктура. Росіяни зосередили набагато більшу частку своєї доступної наступальної бойової потужності, щоб взяти Сєвєродонецьк, ніж українці, однак, градієнт виснаження загалом формується на користь Києва. Українці продовжують отримувати припаси та матеріальні засоби від своїх союзників, хоч яким би повільним та обмеженим цей потік не був. Натомість росіяни продовжують демонструвати явні ознаки того, що вони спалюють наявні запаси живої сили та техніки без жодних підстав очікувати полегшення в найближчі місяці.

Дедалі зростають докази руйнування військового професіоналізму в російському офіцерському корпусі. Управління військової розвідки України (ГУР) повідомило, що російські командири намагаються зберегти військову техніку, забороняючи водіям евакуювати поранених військовослужбовців або забезпечувати частини, які просунулися занадто далеко.[1] Відмова ризикувати обладнанням для евакуації поранених на полі бою — за винятком надзвичайних обставин — є чудовим порушенням основних принципів військового професіоналізму. Така поведінка може мати серйозний вплив на моральний дух і готовність солдатів битися і ризикувати отримати поранення поза межами власної лінії оборони. ISW не може самостійно підтвердити звіт GUR, але коментарі російських мілблогерів дають деяку непряме підтвердження звіту GUR. Російський мілблогер Олександр Жучковський розкритикував ігнорування російського військового командування до резервістів на неприоритетному Запорізькому обласному фронті. Жичковський повідомляв, що російські командири без значної артилерійської підтримки загнали в пастку легкооснащені піхотні підрозділи в районах інтенсивного вогню української артилерії і не проводили ротацію інших підрозділів через ці райони для їх розвантаження.[2] Жичковський зазначив, що російські командири несуть відповідальність за великі втрати та випадки божевілля серед військовослужбовців. Інший мілблогер, Олександр Ходарковський, сказав, що російські командири не надсилають своєчасно підкріплення, не даючи російським силам відпочивати між наземними нападами.

Зменшення професіоналізму серед російських офіцерів може надати українським силам нові можливості. Російський моральний дух, і без того низький, може ще більше впасти, якщо така поведінка буде широко поширеною і триватиме далі. Якщо російські війська, які застрягли на другорядних осях, втратять волю до бою, оскільки битва за Сєвєвердонецьк споживає більшу частину наявної російської наступальної бойової потуги, Україна може мати шанс почати значний контрнаступ з хорошими перспективами успіху. Ця перспектива невизначена, і Україна може не мати можливості скористатися нею, навіть якщо вона з’явиться, але нинішня модель російських операцій породжує серйозні вразливі місця, які Київ, ймовірно, спробує використати.

Ключові висновки

Російські війська зосередились на наземному штурмі Сєвєродонецька та його околиць, досягаючи обмежених успіхів.

Російські війська на Харківщині продовжують зосереджувати зусилля на недопущенні українського контрнаступу до міжнародного кордону між Харковом та Білгородом.

Українські війська розпочали контрнаступ біля кордону Херсонсько-Миколаївської області приблизно за 70 км на північний схід від Херсона, який міг перетнути річку Інгулець.

Використання Росією танків Т-62, що доставлені на південний напрямок, свідчить про те, що Росія має тривалі проблеми зі створенням матеріальних засобів і сил.

Діяльність українських партизанів продовжує завдавати шкоди російським окупаційним військам у Херсонській та Запорізькій областях.

Ми не повідомляємо детально про російські військові злочини, оскільки ця діяльність добре висвітлюється в західних ЗМІ і не впливає безпосередньо на військові операції, які ми оцінюємо та прогнозуємо. Ми продовжуватимемо оцінювати та повідомляти про наслідки цієї злочинної діяльності для українських військових і населення, зокрема на бойові дії в українських міських районах. Ми повністю засуджуємо ці порушення Росією законів про збройні конфлікти, Женевських конвенцій і гуманності, хоча ми не описуємо їх у цих звітах.

ISW оновила свою оцінку чотирьох основних зусиль, якими займаються російські війська на даний момент. З моменту падіння міста ми припинили висвітлення Маріуполя окремо. Ми додали новий розділ про діяльність на окупованих Росією районах:

Основні зусилля — Східна Україна (складається з одного підлеглого та трьох допоміжних напрямків дій);

Підпорядковані основні зусилля — оточення українських військ у котлі між Ізюмом та Донецькою та Луганською областями

Підтримка 1—Місто Харків;

Підтримка зусиль 2 — південний напрямок;

Діяльність на окупованих Росією районах.

Основні зусилля — Східна Україна

Підпорядковані основні зусилля — південна Харківська, Донецька, Луганська області (російська мета: оточити українські сили на Сході України та захопити всю Донецьку та Луганську області, територію, на яку заявляють права російські формування на Донбасі)

Російські війська безуспішно спробували провести наступальну операцію на південний схід від Ізюма, ймовірно, намагаючись просунутися на Слов’янськ або Сіверськ. Український Генштаб повідомив, що російські війська відступили після спроби просування до Пасіки, приблизно за 20 км на південний схід від Ізюма.[4] Російські Telegram-канали повідомляли, що російські війська успішно захопили Пасіку 28 травня, але ISW не може самостійно підтвердити цю заяву.[5] Російські війська не намагалися просуватися безпосередньо на південь від Ізюма і, ймовірно, віддають перевагу просуванню на північ від Лимана.[6] В українському Генштабі також зазначили, що російські війська продовжують наносити повітряні та артилерійські удари по населених пунктах поблизу Сіверська, приблизно за 30 км на захід від Сєвєродонецька.[7] Російські війська з Ізюма можуть приєднатися до підрозділів у Лимані, щоб провести наступ на Сіверськ або провести окремий наступ на Слов’янськ. Також повідомляється, що російські війська перекидають додаткову артилерію та військову техніку через Куп’янськ, приблизно в 40 км на захід від кордону Росії у Харківській області.[8]

Російські війська продовжували наземні атаки на північні райони Сєвєродонецька і не оточили місто повністю із заходу. Голова Луганської обласної адміністрації Сергій Гайдай повідомив, що російські війська захопили готель і 27 травня підійшли до автовокзалу Сєвєродонецька, а 28 травня продовжили бої з українськими захисниками в цьому районі.[9] Гайдай підкреслив, що російські війська не ізолювали місто, незважаючи на пошкодження мосту вздовж дороги Лисичанськ-Сєвєродонецьк.[10] Гайдай зазначив, що українські війська можуть відійти з цього району, щоб не потрапити в оточення.[11] Проросійський блогер Олександр Сладков (який має 850 000 послідовників) розкритикував російських військових за те, що вони почали битву під Сєвєродонецьком до того, як повністю оточили українські війська.[12] Сладков також розкритикував відсутність узгодженої наступальної тактики серед російських командирів, незважаючи на їхні успіхи навколо Лимана.

Російські війська розпочали наземний штурм на захід і схід від Попасної, але не отримали доступу ні до траси Лисичанськ-Бахмут, ні до траси Лисичанськ-Гірське. Російські Telegram-канали повідомляли, що за Комюшуваху, приблизно за 8 км на схід від Попасної, тривають бої з метою дати можливість росіянам почати наступ на Золоте та убезпечити трасу Т1303 до Лисичанська.[13] Гайдай повідомив, що українські війська закріпили позиції в населеному пункті вздовж траси Т1303, що, ймовірно, перешкоджатиме русі на Сєвєродонецьк.[14] Гайдай також зазначив, що російські війська ще не захопили трасу Т1302 від Бахмута до Лисичанська, незважаючи на неодноразові спроби убезпечити дорогу з позицій на північний схід від Попасної.[15] Український Генштаб повідомив, що російські війська намагалися просунутися на Бахмут із населених пунктів приблизно за 25 км на південний захід від Попасної.[16] Російські війська, ймовірно, продовжуватимуть наступальні дії на Бахмуті, а також на трасах Т1302 і Т1303 для ізоляції українських сил у районі Сєвєродонецьк-Лисичанськ.

Російські війська не вели наступальних дій на заході Донецької області 28 травня. Український Генштаб повідомив, що російські війська продовжують обстріл поблизу Авдіївки.[17] Донецька Народна Республіка (ДНР) стверджувала, що просунулася на 1,5 км в районі Авдіївки, але ISW не може самостійно підтвердити цю заяву.[18]

Підтримка зусиль №1 — місто Харків (російська мета: відвести сили на північ і захистити наземні лінії комунікації (GLOC) до Ізюма)

Російські війська не вели наступальних дій на північ від Харкова, але 28 травня продовжували утримувати свої позиції вздовж українсько-російського кордону. Український Генштаб повідомив, що російські інженерні підрозділи покращили свої позиції поблизу Козача Лопань, приблизно за 36 км на північний захід від Харкова. .[19] Російські війська продовжували обстрілювати місто Харків та населені пункти на півночі.[20] Російські війська, ймовірно, утримують свої позиції в цьому районі, щоб захистити Білгород від української артилерії. Російський мілблогер і колишній російський проксі-командувач Ігор Гіркін (також відомий як Ігор Стрєлков) зазначив, що російські війська покладаються на «старомодні методи», такі як артилерія, для захисту українсько-російського кордону замість більш ефективних безпілотників.[21]

Підтримка зусиль №2 — Південна вісь (Мета: захистити Херсонську та Запорізьку області від українських контратак)

Як повідомлялося, 28 травня українські війська розпочали контрнаступ на півночі Херсонської області. Український Генштаб оприлюднив туманне повідомлення про те, що українські захисники відкинули російські війська до «несприятливих ліній оборони» у трьох населених пунктах уздовж кордону Миколаїв-Херсонська область, приблизно за 70 км на північний схід від Херсона-місто.[22] Українські військові джерела не уточнили, чи звільняли українські війська якісь окуповані населені пункти. Звіт українського Генштабу може підтверджувати непідтверджені повідомлення в соцмережах про те, що українські війська перетнули річку Інгулець 27 травня, оскільки три села розташовані на східному березі річки.[23]

Російські війська продовжували зміцнювати й обладнувати свої позиції на півдні України, намагаючись зберегти постійний контроль над територією. Голова Запорізької ОДА Олександр Старух повідомив, що російські війська накопичили велику кількість старих танків Т-62 у Мелітополі після вилучення їх зі зберігання 25 травня.[24] Старух зазначив, що російські війська направлятимуть танки на стаціонарні вогневі точки в Запорізькій області, а не відправлятимуть застарілі танки на бойові дії в області. Український Генштаб заявив, що російські війська поповнюють танками Т-62 втрати техніки на півночі Херсонської області, незважаючи на вразливість танка в сучасній війні.[25] Російські війська продовжували нарощувати системи протиповітряної оборони на півдні України.[26]

Діяльність на окупованих Росією територіях (російська мета: консолідувати адміністративний контроль над окупованими територіями; встановити умови для потенційної анексії до Російської Федерації або будь-якої іншої майбутньої політичної домовленості за вибором Москви)

Запорізька обласна військова адміністрація повідомила, що російські війська переобладнали Мелітопольський відділок міліції в офіс «Народної міліції» з 35 співробітниками.[27] У Запорізькій обласній військовій адміністрації також повідомили, що озброєні російські військовослужбовці увірвалися в два університети Мелітополя і вимагали від професорів повторно претендувати на посади в умовах окупаційного режиму або звільнитися.[28] Російські війська, ймовірно, усвідомлюють відсутність контролю над окупованими Херсонською та Запорізькою областями та побоюються українського громадянського опору. 28 травня російські війська закрили всі кордони Херсонської області поблизу підконтрольних Україні територій, можливо, в очікуванні українських контратак чи активності партизанів.[29] Український центр опору повідомив, що новий російський колабораціоніст і мер Енергодару Руслан Кирпічов укріпив вхід до своєї квартири через посилення партизанської активності. Управління військової розвідки України (ГУР) повідомило, що російські командири розмістили свій особовий склад у виправній колонії в Херсонській області.[30]

Російські війська, ймовірно, мають намір пограбувати окуповані промислові галузі в Маріуполі та Запорізькій області. Глава «ДНР» Денис Пушилін повідомив 28 травня, що окупаційні війська не будуть ремонтувати металургійний завод «Азовсталь» з екологічних міркувань.[31] Російські війська почали експортувати метал із Маріупольського порту до Росії.[32] Пушилін зазначив, що машинобудівний завод «Азовмаш» відновить роботу, хоча завод має серйозні фінансові проблеми вже понад десять років і навряд чи принесе прибуток. Запорізька обласна військова адміністрація повідомила, що російські війська щойно почали експлуатацію заводу запчастин для тракторів у Мелітополі після конфіскації його у законного власника.[33]

Посилання:

[1] https://gur.gov dot ua/content/rosii-ne-vdaietsia-vyrishyty-problemy-zabezpechennia-okupatsiinykh-pidrozdiliv.html

[2] https://vk.com/wall-5158073_2571815; https://t.me/strelkovii/2613

[3] https://t.me/aleksandr_skif/2223

[4] https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/327247112921707

[5] https://t.me/epoddubny/10945

[6] https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/327247112921707

[7] https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/326823172964101

[8] https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/327247112921707

[9] https://t.me/luhanskaVTSA/2972

[10] https://t.me/luhanskaVTSA/2972

[11] https://t.me/luhanskaVTSA/2972