Колишній Міністр Оборони Анатолій Гриценко представляє себе “чесною альтернативою” до Петра Порошенка. Він довголітній політик, учасник Майдану, фахівець військового ремесла, спосібний дати собі раду з війною, а також з корупцією. Його рейтинг якщо вірити рейтингам в Україні не дуже високий але навіть недавно мер Львова теж кандидат у президенти зрікся своєї кандидатури на користь Гриценка. Це очевидно важливе діло хоча Західна Україна має також інших “своїх кандидатів”.
У програмі Гриценка багато чого, з чим можна годитися. Щодо війни:
“Капітулянтського повернення Донбасу не буде – окуповані території повернемо без «особливих статусів» дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами. Це можливо здійснити протягом 5-річного президентського терміну.
Не буде Україна поступатися правами на Крим в обмін на будь-які економічні поступки – у Криму наші громадяни, це наша земля, і Крим буде українським!Не буде штучного поділу країни на Схід і Захід – буде єдина Україна для нас усіх, нас об’єднає спільне успішне майбутнє!”
Щодо боротьби з корупцією:
“Не буде президент «заробляти на крові» і на армії…Не будуть силові структури задіяні для захисту влади від свого народу – їх буде переорієнтовано на захист країни від зовнішнього ворога. Не будуть керувати армією «паркетні» генерали – на керівні посади будуть призначені бойові офіцери, які дбають про життя солдата і здатні отримувати перемоги…Не будуть СБУ, ГПУ і Національна поліція «кришувати» чи руйнувати бізнес – вони будуть позбавлені впливу на економіку… Не будуть розвідувальні служби вести «прослушку» чи «наружку» на догоду президенту проти його політичних опонентів…Не буде більше імітації боротьби з корупцією, провалів резонансних справ, показових арештів дрібних порушників – буде спершу знищено корупцію в Адміністрації Президента, Кабінеті Міністрів, Верховній Раді, СБУ, ГПУ і МВС. Не буде президент гальмувати роботу антикорупційних органів – буде підтримка зусиль НАБУ, САП, НАЗК, ДБР і Антикорупційного суду для протидії корупції та покарання злочинців і мародерів. Не буде влада власністю багатих – нова виборча система і заборона мільярдної політичної реклами на телеканалах відкриють шлях у владу чесним професіоналам, у тому числі – обдарованій молоді. Не буде дешевих чиновників, які живляться корупцією, буде скорочення посад зі збільшенням зарплати і посиленням відповідальності за корупцію, з перевіркою на поліграфі та провокацією хабара. Не буде свавілля з перевірками підприємств – буде кримінальна відповідальність з відшкодуванням чиновником завданих збитків. Не буде олігархів, які паразитують на монополіях і бюджеті, – буде бізнес, який сплачує податки, дотримується законів України, не корумпує владу і не вказує президентові, які рішення приймати. Монополізм замінимо рівними умовами конкуренції – Антимонопольний комітет в інтересах економіки стане потужнішою структурою, ніж ГПУ.”
Виглядає засадничо нормально. Одначе як для мене є бодай три проблеми з Гриценком — його нахил до авторитарності що мабуть походить з військового пов’язання, його вірність московській церкві та врешті його неясні фінансові активи, правда в більшості записані на його дружину.
“Я хочу, щоб люди зрозуміли одну просту річ — не потрібно боятися авторитарного режиму. Це не диктатура, яка масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокореневе слово — авторитет. Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки, і на її основі — демократії.”
З дружиною Юлією Мостовою, відомою в Україні журналісткою та редактором газети «Дзеркало тижня» Гриценко познайомився ще у 1997-му. Спершу були друзями, однодумцями. І у 2003-му ми побралися. Уже у зрілому віці, коли кожен з нас склався, як особистість. 2016 року пара повінчалася у церкві УПЦ-МП, що викликало хвилю обурення у ЗМІ.
“Ми з дружиною – Юлією Мостовою, повінчалися в Українській православній церкві, у якій були хрещені і ми, і наші батьки, і діти. Ми не поїхали хреститися до Російської православної церкви, а пішли до Української православної церкви, прихожанами якої є мільйони українських громадян, у тому числі ті, які загинули на Майдані, які зараз на фронті. Я вважаю, треба поважати вибір людини. Ми до церкви йдемо для спілкування з Богом. Це наш вибір. Вважаю, не може бути поділ на правильні чи неправильні церкви”, – пояснив Гриценко журналістам.
Це далеко не виправдане і навіть зухвале пояснення.
Згідно з Декларацією поданою до Центральної Виборчої Комісії власності сім’ї Гриценка є земельна ділянка у місті Українка, Київської області, Обухівський район (8189 кв.м.) придбане від 2003-2006. Сім’я володіє чотирма квартирами у Києві (32,9 кв.м. надбання 2000; 56,2 кв.м. надбання 2002; 80,2 кв.м. Надбання 2013; і 110,3 кв.м. надбання 2014), садовим будинком в Обухівському районі (347,4 кв.м.) придбаним 2005. На банківських рахунках Анатолія Гриценка знаходиться 3 млн 200 тис. грн. У членів його сім’ї – 216 тис. грн. Нерухомості записані на ім’я дружини Гриценка але всі крім двох найменших привласнені вже після одруження 2003. Гриценко державний службовець (народний депутат, давно перед тим міністр) і інколи дорадник при наукових інституціях. Дружина журналіст-редактор друкованої преси яка сьогодні всюди мало прибуткова або інколи і збиткова. Мабуть за Міністра оборони він користав. Українське військо було ніяке при вторгненню Москви у Крим, тобто для війська здається мало витрачалося. Правда тут багато зробив для цього ніякого стану Янукович. У Гриценків – державного службовця і редактора друкованої преси – здається трохи забагато нерухомої власності.
“Чесна альтернатива”? Не знаю!
6 березня 2019 Аскольд С. Лозинський
