2014: політичні підсумки і прогнози

Прес-конференція

29 грудня 2014 року

12.00 – 13.00

Українське національне інформаційне агентство — Укрінформ

(вул. Б.Хмельницького, 8/16).

 Організатор – Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

 Учасники:

 Ірина Бекешкіна –директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

• Андрій Биченко – директор соціологічної служби Центру імені Разумкова

• Ігор Бураковський – голова Правління та директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, професор Національного Університету «Києво-Могилянська Академія»

• Володимир Фесенко – голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

• Олексій Сидорчук – аналітик Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

• Олександр Сушко– науковий директор Інституту Євро-Атлантичного cпівробітництва

Питання до обговорення:

• 2014-й: що було? Результати загальнонаціонального опитування:

• Людина року, подія року.

• Рейтинги довіри до політиків та державних інституцій

• 2014-й: що було? Результати експертного опитування:

• Хто найбільш успішний політик року? Хто найменш успішний?

• Головні успіхи та головні поразки року.

• Свобода, демократія, економіка, корупція у 2014-му: зміни на краще чи на гірше?

• 2015-й: що буде? Прогнози експертів.

На прес-конференції Ви отримаєте прес-реліз із результатами загальнонаціонального опитування, яке провів Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з Центром Разумкова, і результатами експертного опитування, що його провів Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва».

Громадська думка: підсумки 2014 року

Дослідження провели Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічна служба Центру Разумкова з 19 по 24 грудня 2014 року. Опитано 2008 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком АР Крим. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.

Опитування здійснювалося у рамках проекту Громадського соціологічного консорціуму за фінансової підтримки  програми МАТРА  Посольства Нідерландів в Україні та Європейського Союзу

Для порівняння наводяться дані опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Разумкова з 19 по 24 грудня 2013 року. Було опитано 2010 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.

• Головною політичною подією 2014 року в Україні, як і минулого року, більшість населення визнала Майдан, Революцію гідності (41%). Ця подія була визначена як позитивна. Другою за значимістю політичною подією року в Україні було названо війну з Росією (30%), і ця подія визначена як негативна. Агресію Росії проти України названо головною світовою подією, звісно ж, негативною.

• Політиком 2014 року 25,5% населення назвали Петра Порошенка, 15% – Арсенія Яценюка. Втім, 36% населення жодного політика назвати не змогли (19% – «такого немає» і ще 17% – «важко відповісти»). Головним розчаруванням 2014 року 32% назвали Віктора Януковича, проте 35% його ж назвали і головним розчаруванням 2013 року.

• Вважають, що події в Україні відбуваються у неправильному напрямку, 58% населення (52% у 2013 р.), у правильному напрямку розвитку подій впевнені 22% (26% у 2013 р.) і 21% (19% у 2013 р.) своєї думки не визначили.

• На думку громадян, у більшості сфер життя становище в Україні істотно погіршилося – навіть порівняно з даними 2013 року, які теж засвідчили переважно негативні тенденції. Найбільші зміни на гірше сталися у рівні цін та тарифів – тут погіршення зазначили 95% населення, в економічному становищі України (94%), у рівні стабільності (90%), становищі російськомовного населення (89%), упевненості громадян у завтрашньому дні (84%), рівні добробуту родини (84%), в оплаті праці (76%), у сфері соціального захисту (71%), пенсійному забезпеченні (63%), у ставленні громадян до влади (60%), у ситуації зі злочинністю (60%), в охороні здоров’я (53%), у ставленні влади до громадян (49%), у сфері міжнаціональних стосунків (40%). Переважає констатація погіршення, але меншою мірою, ніж наприкінці минулого року, у таких сферах, як: рівень демократії (35%, у 2013 – 49%), дотримання державними службовцями законності (43%, у 2013 – 51%). Щодо деяких сфер думки громадян поділилися: у сфері рівня свободи слова 34% вважають, що ситуація не змінилася, 30% зазначають погіршення (45% – у 2013 р.), а 26% помітили зміни на краще; те саме й стосовно становища у сфері дотримання прав і свобод громадян: 37% констатують погіршення (у 2013 – 52%), 35% вважають, що ситуація не змінилася, а 16% відзначають поліпшення ситуації; у сфері освіти 48% вважають, що ситуація не змінилася, 41% констатують зміни на гірше. Переважно не змінилася ситуація, на думку населення, в таких сферах, як становище україномовного населення (2%), становище етнічних та релігійних меншин (60%). У цілому ситуація в країні, на думку 88% населення, змінилася на гірше (у 2013 р. – 71%). Якщо у 2013 році не було жодної сфери, де б громадяни помітили зміни на краще, то наприкінці 2014 року така сфера з’явилася – покращився міжнародний імідж України, що відзначили 40% населення (лише 13% у 2013 році), втім, 32% вважають, що й тут зміни відбулися на гірше (53% у 2013 р.).

• У 2013 році лише три суспільні інституції мали позитивний баланс довіри-недовіри, у 2014 таких інституцій виявилося вже п’ять: традиційно – церква (+45%, у 2013 р. було +40%), засоби масової інформації України (+13%, у 2013 р. було +19%), громадські організації (+9, було +2%). У 2014 році істотно зросла довіра до Збройних сил України (+25%, було –1.5%) та президента України (+5%, у 2013 було –27.5%).

• Зараз найвищим рівнем недовіри відзначаються засоби масової інформації Росії (–72%, було –28%), суди (– 72%, було –52%), банки (–71%, було –33%), прокуратура (–64%, було –48%), міліція (–58%, було –48%). Далі за рівнем недовіри йдуть: політичні партії (–56%, було –44%), Конституційний Суд України (– 56%, було –40%), Служба безпеки України (–34%, було –27%). Істотно поліпшився баланс довіри-недовіри до Верховної Ради України (у 2014 р. –26%, у 2013 р. було –54%) та до уряду України (у 2014 р. –18%, у 2013 р. було –36.5%), а от баланс довіри до місцевої влади дещо погіршився (2014 –15%, 2013 –4%).

• Наприкінці 2013 року в Україні не було жодного політичного лідера, довіра до якого переважала б над недовірою. У 2014 році є два політики з позитивним балансом довіри-недовіри: Андрій Садовий (+17%) та Петро Порошенко (+7%). У трьох політиків довіра та недовіра врівноважені: Ганні Гопко довіряють 23%, не довіряють 20%, Семену Семенченку довіряють 36% і стільки ж не довіряють, Тетяні Чорновол довіряють 35%, не довіряють 33%.

• Найгірший баланс довіри-недовіри у Петра Симоненка (–78%, у грудні 2013 р. було –51%, у грудні 2012 р. – 39%), далі за рівнем негативу йдуть: Юлія Тимошенко (–58%, у грудні 2013 р. і грудні 2012 р. було –25.%), Юрій Бойко (–49%), Валерія Гонтарєва (–46%), Олег Ляшко (–43%), Олег Тягнибок (–43%, у 2013 р. –24%, у 2012 р. –21.%), Арсен Аваков (–42%), Юрій Луценко (–39%, у 2013 р. –29%), Олександр Турчинов (–36%), Андрій Парубій (–24%), Олег Березюк (–12%), Володимир Гройсман (–8%), Анатолій Гриценко (–6%), Арсеній Яценюк (–4%, у 2013 р. –15%).

• Деяких новообраних політиків населення знає ще дуже мало: не знають Олега Березюка 57% населення, Ганну Гопко – 44%.

• Громадяни переважно позитивно ставляться до того, що до Верховної Ради були обрані громадські активісти: 40% сподіваються, що вони зможуть внести позитивні зміни у діяльність Верховної Ради, а 19% вважають, що саме через громадську активність і має оновлюватися Верховна Рада. Так само позитивно громадяни ставляться і до того, що до Верховної Ради були обрані військові, що брали участь у бойових діях на Донбасі: 42% сподіваються, що вони зможуть внести позитивні зміни у діяльність Верховної Ради, а 11% – що вони зможуть у разі потреби застосувати силу. Лише 17% населення вважають, що ці депутати не готові до професійної роботи у Верховній Раді, і ще 11% побоюються, що для цих військових сила важить більше, ніж закони.

• Серед «нових облич» Верховної Ради найбільше згадувалися в опитуванні Семен Семенченко (18%), Тетяна Чорновол (11%), Володимир Парасюк (11%), Володимир Гройсман (9%), Ганна Гопко (8.5%), Андрій Садовий (8%).

• Громадяни мають значні сумніви – чи допрацює Верховна Рада увесь належний термін? Впевнені в цьому 29%, 33% вважають, що відбудуться дострокові вибори, і ще 37% не змогли дати певної відповіді. Наприкінці 2013 року 41% населення були певні, що Верховна Рада відпрацює весь термін.

• Громадська думка виділяє такі найголовніші п’ять проблем, які потребують вирішення у першу чергу: нормалізація ситуації на Донбасі, досягнення миру (79%), поліпшення матеріального становища людей – зростання зарплат, пенсій (48%), забезпечення економічного зростання (43%), боротьба з корупцією (34%), зміцнення гривні, боротьба з інфляцією, зупинення росту цін (30%).

• Значна частина населення готова терпіти певні матеріальні труднощі заради здійснення реформ: 10% готові «терпіти стільки, скільки треба для успіху» і ще 33% згодні потерпіти недовго, не більше року. Не готові терпіти 48%, із них 19% не вірять в успіх реформ, а 29% посилаються на те, що їх матеріальне становище вже зараз нестерпне.

• Про громадську ініціативу «Реанімаційний пакет реформ» знають 7.5% населення, ще 29% щось про це чули.

• 27% населення вважають, що у їхньому місті (селі) найближчим часом можливі масові виступи протесту (7% із них у цьому впевнені, а 20% вважають це імовірним). Натомість 35% вважають масові протести найближчим часом малоймовірними, а 17% впевнені, що протестів не буде.

• Якщо мітинги та демонстрації відбудуться, 22% населення готові взяти в них участь (4% – обов’язково і ще 18% – скоріше за все). Значна частина населення – 21–23% – не змогла дати певної відповіді на ці питання.

• За останній рік фактично не змінилося ставлення населення до самосуду: на думку 47% (50% у 2013 р.), самосуд є неприпустимим за будь-яких умов, 34.5% (33% у 2013 р.) вважають, що загалом самосуд неприпустимий, але у деяких випадках може бути виправданим, а 10% (8% у 2013 р.) певні, що у наших умовах самосуд – це єдиний спосіб покарати злочинців.

• За останній рік, з грудня 2013-го по грудень 2014 р., майже на 20% зросла кількість населення, яке в першу чергу ідентифікує себе як громадяни України – з 54% до 73%. Відповідно зменшилася кількість тих, хто першочерговою своєю характеристикою вважає приналежність до місця проживання – міста, села чи регіону.

• За останній рік істотно зменшилася орієнтація населення на вступ до Митного союзу. У грудні 2013 року 47% населення віддавали перевагу вступу України до Європейського Союзу, 36% – до Митного союзу, решта 18% не визначилися. А у грудні 2014 року підтримували вступ до Європейського Союзу 57% населення, а до Митного союзу – лише 16% (решта 26% не визначилися).