Пам’яті Любомири Чайковської-Гуглевич

image001

«Со святими упокой!» На свято Різдва Пресвятої Богородиці в м. Нью-Джерсі, США, 21 вересня 2017 р., на 98-му році свого посвятного життя померла віддана членкиня ОУН, учасниця Похідних груп ОУН 1941 р., дружина провідного члена ОУН, талановитого автора та журналіста Данила Чайковського –

chaikowska

славної пам’яті

Любомира Чайковська-Гуглевич.

Подруга Любомира народилася у Львові 23 травня 1919 р., вона походила з відомої священичої і патріотичної родини Ярослава Гуглевича й Іванни Білинкевич. Через родину Білинкевичів Покійна була споріднена з Блаж. Патріярхом Любомиром Гузаром, та була племінницею відомого адвоката Романа Гуглевича (1907-1993), видатним громадським та кооперативним діячем в Україні та, після війни, в Нью-Йорку.

Батьки сл. пам. Любомири переїхали до Перемишля, бо їй батько одержав там працю як професор історії, там вона виростала і закінчила відому Гімназію ім. М. Шашкевича. Для вищих студій повернулася до Львова й поступила на факультет класичної філології у Львівському університеті. Тоді вона познайомилася зі студентом-старшокурсником, який допомагав їй як репетитор із класичної грецької мови, Данилом Чайковським (1909-1972); він – член ОУН з 1929 р. – проживав у студентські роки у Львові в одній кімнаті в гуртожитку разом із Провідником ОУН Степаном Бандерою, був в’язнем польських тюрем. Любомира й Данило повінчалися 1939 р. у львівському храмі св. Петра й Павла.

З приходом т.зв. «перших совєтів» на Західну Україну молоде подружжя переїхало до Кракова, під німецькою окупацією. Коли створилася революційна ОУН, Любомира й Данило Чайковські активно включилися у підготовку політичних і військових кадрів для державницької праці на випадок війни і нападу Німеччини на СССР. Любомира у той період свого життя дружила з поетесою Оленою Телігою та іншими друзями з революційного руху. В перші дня війни подружжя Чайковських були учасниками Похідних груп ОУН, які йшли за фронтом для проголошення державної незалежності України; вони опинилися у Львові, коли 1941 року з ініціативи ОУН був проголошений Акт 30 червня. За це німці заарештували Д. Чайковського і запроторили його до зловісного кацету в Авшвіці, разом із великою групою провідних українських націоналістів із рядів ОУН (р).

З відступом німців з території України та приходом комуністів, св. пам. Любомира разом з її батьками покинула рідні землі, і закінчення війни зустріла в Австрії . Там вона довідалася, що українських політв’язнів із кацету в Авшвіці з наближенням червоної армії депортували до таборів в Ебензее і Маутгаузені в Австрії, і що серед них виявився її виснажений чоловік Данило. Після перебування в американській лікарні Данило Чайковський і Любомира, минаючи табори, мали право переїхати до Мюнхену, який став одним із центрів громадсько-політичного життя політичної еміграції. Тоді як Данило Чаковський став редагувати газету «Українська трибуна», то Любомира була активною в мюнхенському осередку і була обрана головою ОУЖ Німеччини. У Мюнхені у родині Чайковських 1946 р. народилася первістка Зореслава, якої хресним батьком став проф. Степан Ленкавський.

IMG copy

Люба і Данило Чайковські

На період 1949-1954 років, із доручення Проводу ОУН (р), вся родина Чайковських переїжджає до Парижу: Данило Чайковський редагує газету «Українець-Час», навколо якої гуртуються й інші діячі, в тому Ю. Заблоцький та майбутній історик В. Косик. 1949 р. родина поповнюється сином Романом, в якого хресним став Олег Вітошинський. Коли в лютому 1954 р. від ОУН (р) відкололася фракція п.н. ОУН (за кордоном), Данило Чайковський і вся сім’я знову повертаються до Мюнхену, де він очолив редакцію офіціозу Проводу ОУН «Шлях Перемоги». Родина Чайковських мешкає на Крайтмаєрштрассе в Мюнхені, кілька кроків від будинку, де жила родина Провідника Степана Бандери. Данило Чайковський у період 1955-1968 рр. очолює Головну Раду ОУН. Їхнє життя у Мюнхені було неспокійним і тривожним, бо над ними постійно нависала загроза викрадення агентами Москви. Врешті, 1967 року родина Чайковських рішає емігрувати до США, Д. Чайковський став членом редакції щоденника «Америка», а через п’ять років помер та був похований на українському некрополі в Саут-Бавнд-Бруку.

У Покійниці Любомири був молодший брат Володимир Гуглевич, 1923 р. народження. Під час війни в 1941 р. червоні окупанти депортували його, 17-річного, до Казахстану, де він зголосився до «армії ген. Андерса», у складі якої він згодом, як воїн «польського корпусу» британської армії, був перекинений до Палестини, брав участь у бойових діях в Італії. ­ Після війни він опинився у Британії, там проживав і працював у Лондоні, де 2014 р. помер.

Сл.пам. Любомира Чайковська далі виховувала своїх дітей сама й дожила щасливо до 98- річного віку. Останні роки вона провела у будинку для старших віком українців, де Богові віддала душу 20 вересня 2017 р., а 23 вересня відбулися її похорони в Бавнд-Бруку, де вона спочила біля свого незабутнього чоловіка Данила.

Провід ОУН повідомляє, що зі смертю сл.пам. Любомири Чайковської-Гуглевич від нас відійшла заслужена й самопосвятна представниця генерації патріотичних і свідомих громадських діячів державницького спрямування. Її життя, терпіння і подвиги, у подружньому зв’язку з її другом за духом і мужем по життю – Данилом Чайковським, залишиться світлим прикладом для нових поколінь активних і жертовних націоналістів -державників.

Висловлюємо глибоке співчуття дітям Покійної – синові Романові та його родині і доньці Зореславі з її родиною. Вдячна пам’ять про їхніх батьків житиме вічно серед членів ОУН та української громади в США й в Україні.

Вічна їй пам’ять! Вічна слава героям України!

Київ, 24 вересня 2017 р.

Головний Провід ОУН,

Головна Рада ОУН

Тереновий Провід ОУН в США