Антоній Мондик (в світі Андрій) – ЧСВВ священник катакомбної УГКЦ, протоігумен (110 років тому)
110 років тому:
19.01.1913 – у с. Доробратово на Закарпатті народився Антоній Мондик (в світі Андрій), ЧСВВ, священник УГКЦ (1939). Після завершення навчання в Мукачівській гімназії вступив до монастиря оо. Василіан. Богословську освіту здобув у василіанських школах Ужгородського та Мукачівського монастирів, Оломовці на Моравії і Маріяповчі. Настоятель української гілки оо. Василіан (1943-1945, Мукачево), викладач філософії. В часах окупації Закарпаття Червоною армією – вчитель новиків. У 1946 з Риму таємно призначений настоятелем закарпатських Василіан з правами Протоігумена. 1947 інтернований в Імстичівському монастирі. В квітні 1950 зумів вислизнути на волю, влаштувався лісорубом у с. Брід біля Іршави, підпільно сповняв душпастирське служіння у довколишніх селах та в Іршаві. Відтак переїхав до рідного села, де замешкав в родича Андрія Боговича. Після того як репресивні органи почали переслідувати господаря хати, два тижні протримали його в підвалах сільради, намагаючись вибити покази проти о. Антонія, з допомогою рідних та односельців у 1966 збудував невеличку хатинку, яка стала підпільним монастирем. У підпіллі сповняв обов’язки протоігумена оо. Василіан на Закарпатті, готував кандидатів до монашого та священичого служіння, відправляв богослужіння. Перебував під постійним наглядом з боку спецслужб, піддавався періодичним обшукам. Не рідко про черговий обшук священника попереджав сільський голова. Помер у с. Доробратово 1989. Влада заборонила ховати на церковному подвір’ї. Сільський голова формально виконуючи вказівку партійних функціонерів виголосив заборону селянам, що готували місце поховання, а далі додав: «Я зробив своє, а ви продовжуйте робити як знаєте». Похований на подвір’ї біля церкви.
