«Язикатий» футбол

23549664_1706114989452329_1218027177_n

У національній команді України годі почути українську мову.

Усі без винятку гравці команди Андрія Шевченка послуговуються російською. Також звучить італійська, бо помічники головного тренера його друзі з Апеннінського півострова, чути іспанську від Рауля Ріанчо. Ще є бразильська, відколи нашим співвітчизником став гравець «Шахтаря» Ромеро Марлос. Також час від часу можна почути англійську. Зокрема, у спілкуванні Марлоса з тренерами.

Незважаючи на невдалий виступ у відбірному турнірі до фінальної частини світової першості 2018 року, Андрій Шевченко та його тренерський штаб далі кермуватимуть головною командою країни. Майже відразу після високої довіри наставники «жовто-синіх» мали довести свою високу кваліфікацію у контрольному поєдинку з Словаччиною, яка хоч і посіла другу сходинку у своїй групі, але виявилася з найменшим доробком з-поміж решти. Відтак, Марек Гамшек, Мартін Шкртел та компанія також залишилися за бортом Мундіалю.

Одразу шестеро гравців було вперше покликано під знамена головної команди. За традицією, у дні підготовки до матчу їм, як новачкам, довелося виконувати пісню перед тренерами та гравцями. Репрезентант львівських «Карпат» М’якушко та нападник полтавської «Ворскли» Коломоєць заспівали дуетом. Андрієвський та Сваток із Луганської «Зорі» разом із Танковським з «Маріуполя» сформували тріо. Тільки оборонець донецького «Олімпіка» Шабанов заспівав самотужки. Якби не знайомі обличчя гравців збірної України та синьо-жовті тренувальні костюми, склалося б враження, що то москалі під час вечері посвячують у «збірники» нових гравців. Усі без винятку новобранці «жовто-синьої» дружини співали російською.

Уперше після тривалої дискваліфікації збірна України проводила поєдинок на «Арені Львів». Місто Лева вкотре довело, що є найкращим для домашніх матчів «небесно-золотих». Знову в єдиному пориві прозвучав Славень нашої держави. Так само знову українці довели свою вищість над суперником. Єдине, що розчарувало, то стан газону. Відверто кепсько спрацювали відповідні служби головної арени Галичини. До поєдинків такого рівня треба підходити більш ретельно.

Львівські фанати відразу висловили свою думку щодо надання українського громадянства чужоземним гравцям. За воротами вони розгорнули величезний банер «Ні натуралізації!». Звісно, що йшлося про бразильця Марлоса. А також про ймовірну появу у лавах збірної України оборонця «Шахтаря» Ісмайлі. Цей бразилець демонструє неабиякий хист і став би у нагоді нашій головній команді. Втім, щодо одержання ним українського паспорта наразі тільки подейкують.

Його співвітчизник Марлос вже демонструє високий рівень. Одразу навіть важко згадати, коли в українській збірній був настільки талановитий центральний оборонець, який веде гру. Саме завдяки цьому «козаку Марлосу» чи «Марлосенку» нашим поталанило поновити рівновагу у матчі. Український бразилець обікрав у центрі поля оборонця словаків, наблизився до меж карного майданчика опонентів і віддав філігранний пас Ярмоленку. Не забити гравець дортмундської «Борусії» не міг. До воріт були лічені метри, що дозволило завдати удару навіть із незручної правої ноги.

Святкував гол лідер збірної України у доволі поширений спосіб. Не раз і не два гравці після взяття воріт піднімають футболку, під якою, на майці, демонструють на камеру той чи інший напис із привітанням, закликом, підтримкою чи присвятою забитого гола. Цього разу Ярмола звернувся до свого колишнього одноклубника Сидорчука. Капітан київського «Динамо» зазнав травми у матчі національної першості, переніс операцію на коліні і тепер на нього очікує доволі тривалий період відновлення. «Сидор, ми з тобою»,– такий напис був на майці Ярмоленка.

Яким же було здивування, коли коментатор зустрічі львів’янин Вацко, добре знаний у футбольному середовищі як один із небагатьох українськомовних фахівців, прочитав написане як «Сідар, ми с табой». Ось такої! З якого дива Вацко не вгледів написане англійською чи китайською, можна тільки гадати. Відомо й очевидно лише одне, що український футбол, зрештою, як і багато інших сфер наразі лежить під москвинським «язиком».

Гра ж після успіху Ярмоленка нам давалася. Українці створили низку слушних нагод, майже у кожній з яких провідна роль належала Марлосу. Своїм виступом бразилець ніби переконував галицьку торсиду переглянути ставлення до натуралізованих гравців. Тим паче, що він не москаль і зовсім на такого не схожий. Та й під час посвяти у гравця збірної не співав кацапською, а виконав відомий хіт «Деспасіто».

Упродовж поєдинку вистачало патріотичних гасел, перекличок та українських пісень. Звісно, час від часу багатотисячна аудиторія нагадувала кремлівському карлику ким він є, виконуючи всесвітньовідомий хіт про Путіна, авторами якого є фанати харківського «Металіста».

Не обійшлося без кумедної ситуації. На початку поєдинку львів’яни відразу стали скандувати своє відоме гасло «Хто не скаче, той москаль». Стадіон в унісон підтримав заклик. На біду, довести, що вони також не москалі, вирішили й словаки. Саме в цей момент вони виконували штрафний удар. На передачу до нашого карного майданчика відгукнувся нападник гостей, вистрибнув найвище від усіх і головою спрямував м’яч у бік наших воріт. П’ятов невдало відбив «шкіряного» перед собою, що дозволило суперникам відкрити рахунок. Зробив це оборонець Штетина. Згодом саме він «віддячив» нашим в епізоді з Марлосом, що передував голу Ярмоленка.

Якщо перший гол нашої команди був наслідком похибки оборони суперників, то другий, переможний, цілковита заслуга іншого лідера «жовто-синіх» Євгена Коноплянки. Напівоборонець німецького «Шальке» пройшов із м’ячем ледве не пів поля і завдав удару з-під захисника у дальній кут. Воротар словаків намагався зарадити біді, але від його рук, транзитом через стійку воріт, «круглий» пірнув у сітку. Надалі команди обмінялися небезпечними моментами, які, втім, результату не дали.

Отже, новий цикл збірна України розпочала з перемоги. Незабаром відбірний турнір першості континенту. Шевченко запевнив у тріумфальному виступі і навіть закликав купувати квитки на поєдинки фінальної частини. Його впевненість вражає. Не залишається іншого вибору, як повірити тренеру. Треба сподіватися, що він зуміє налаштувати команду, підняти бойовий дух. Але разом із тим треба донести гравцям, що вони нащадки славних прадідів великих. Прикро, але збірна України нині єдина з-поміж усіх національних команд, гравці якої розмовляють мовою чужинців. Та ще й агресорів, відвертих і одвічних ворогів.

У цьому сенсі приємним є нововведення Федерації футболу України. Відтепер перед кожним поєдинком національної першості обов’язкове виконання Державного гімну України. До цієї пори він звучав майже перед усіма матчами, що не вважалося обов’язковим. У поєдинках «Шахтар» – «Маріуполь», «Чорноморець» – «Олександрія» та «Зоря» – «Олімпік» організатори Славень проігнорували. Відтепер це вважатиметься порушенням регламенту змагань.

Насамкінець про традиційний ляп від москалів. Збірна Росії також проводила контрольний поєдинок. Проти Аргентини. Після фінального свистка судді глядачів із верхніх ярусів трибун упродовж майже години не випускали з арени. Причина – щоб їхній прем’єр Медведєв мав нагоду безпечно залишити стадіон. Що їм пересічні росіяни? Важливо, аби ще один кремлівський ліліпут почувався комфортно. Видко, так чинитимуть кацапи і під час фінальної частини світової першості. Але ж там не будуть свої «вівці», а вболівальники із багатьох країн світу. Дивовижне попереду!

Григорій Жибак

Опубліковано Аналітика.