У сучасних війнах основні «бойові дії» відбуваються в свідомості людей. Росія має неабиякий досвід пропаганди ще з радянських часів, тому доволі впевнено почувається на цьому фронті.
Основні цілі інформаційної кампанії Росії проти України наступні:
1. Демонізувати противника. Розіп’ятий хлопчик, снігурі, страшні бандерівці. Це все задля того, щоб показати: «дивіться, та вони ж не люди, їх не шкода вбивати», «Україна хоче, щоб цивільне населення страждало».
2. Стримувати та деморалізувати противника. «Сіяти зраду». Важко вірити в перемогу, коли тобі кожного дня втлумачують, як все погано.
3. Узаконити власну діяльність в очах широкої громадськості. Тези наступні: «Українці погані, а Росія – «голуб миру»», «Росія підтримує співвітчизників за кордоном». З’являється купа «експертів» з боку Росії, які з екранів телевізорів або моніторів розповідають про це.
4. Мобілізувати цільові групи населення. Змусити робити те, що потрібно. Інструмент – емоції.
5. Пропагувати власні політичні еліти. «Зараз править хунта, життя стало гірше, а ось ми пропонуємо альтернативу, ми знаємо як досягти економічного успіху (хоч цікаво, чого не досягли, бо ж це заявляють всі старі політики, які займали посади за Януковича)».
6. Заплутати: змішати точні факти з брехнею, щоб заплутати читачів і зловживати їхнею довірою.
7. Опікуватися: повідомляти читачам “шанобливу” думку та позиції щодо ситуації.
8. Перевантажувати інформацією: давати читачам стільки непотрібних фактів, що вони самі не шукатимуть додаткових фактів. А також наявність «фактів» справлятиме враження достовірності.
А тому, поширюючи якусь інформацію, задумайтесь, чи не підпадає вона під один з перерахованих пунктів, та наскільки можна довіряти джерелу. Бо мінімум, який зобов’язаний робити кожний в умовах гібридноі війни – це не стати зброєю в руках ворога.
На основі аналізу Russian information campaign against the Ukrainian State and Defence forces, який підготував NATO Strategic Communications Centre of Excellence)
