Наталя Кормелюк. Опішне, Україна, 2021. Фото Тараса Пошивайла
У Національному музеї–заповіднику українського гончарства розпочинається нова історія… Історія про пам’ять, розлуку й безмежну любов, що не знає кордонів. Вона має ім’я – Музей-садиба художниці-керамістки Наталі Кормелюк (Музей кераміки української діаспори). У час війни, коли руйнуються домівки, тут постає дім інший, дім для української душі, розсіяної по світах. Дім, збудований не зі стін, а з любові, пам’яті й дороги додому. Це простір, у якому голос діаспори зазвучить тихо, але глибоко.
Наталя Кормелюк. Опішне, Україна, 2024. Фото Тараса Пошивайла
Наталя Кормелюк – американка українського походження. Її батьки, у вирі історичних подій були змушені покинути Україну й мандрувати світом у пошуках безпечного дому. Так вони опинилися в Сполучених Штатах Америки. Але, як це часто буває з українцями в діаспорі, Батьківщина ніколи не полишала їхніх сердець. Вона жила у спогадах, у мові, у орнаментах, у тузі. Вона передалася доньці не як географія, а як доля.
Наталя Кормелюк із кураторами й учасницями Е-літньої академії гончарства. Опішне, Україна, 2025. Фото Тараса Пошивайла
Попри океан між континентами, Наталя щиро й глибоко любить Україну. Вона вболіває за неї не на відстані, а дією. Вже кілька років поспіль мисткиня приїздить до Опішного, щоб очолити Е-літню академію гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів, де має важливу роль – художньої кураторки. У час повномасштабної війни, ризикуючи, долаючи страх і тривогу, вона щорічно приїздить сюди, аби навчати, ділитися знаннями, підтримувати українське гончарство й майбутніх українських мистців. Навіть тоді, коли дуже страшно. Бо любов сильніша за страх.
Опішне стало для неї не лише місцем на мапі, воно стало домівкою серця. Так само, як і наш музей.
Вироби Наталі Кормелюк для майбутнього музею. Фредерік, Меріленд, США, 2025-2026. Фото Наталі Кормелюк
З цієї взаємної любові та з глибокого внутрішнього зв’язку народилася ідея нового музею. Ідея, яка захопила Наталю настільки, що нині там, далеко в США, вона вже почала створювати роботи для майбутньої експозиції. Неймовірні вази, посуд, тощо. Вони народжуються далеко, але думками, сенсами й душею вже тут, в Україні.
У будівлі Наталі в Америці, на її кухні, викладені кахлі, створені власноруч за мотивами улюбленої казки Івана Франка «Лис Микита». Ці кахлі – не тільки декоративний елемент. Це історія, перенесена на глину. Це українська казка, що оселилася в американській оселі. І саме такі ж кахлі мисткиня мріє бачити у своєму музеї тут, в Україні. Вона вже створює їх там, за океаном, з думкою про цей простір, про Опішне, про повернення.
Вироби Наталі Кормелюк для майбутнього музею. Фредерік, Меріленд, США, 2025-2026. Фото Наталі Кормелюк
Особливо зворушує те, що Наталя планує особисто займатися облаштуванням музею-садиби. Вона вкладає в нього не лише мистецький досвід і час, але й свою історію, свою ідентичність, свою вдячність землі, яку ніколи не забувала.
Цей музей відіграватиме важливу культурологічну роль. Він стане місцем діалогу між Україною та діаспорою, між минулим і сучасним, між тими, хто був змушений виїхати, і тими, хто залишився. Це буде простір пам’яті, любові й повернення. Простір, де глина говорить голосом серця.
Музей-садиба художниці-керамістки Наталі Кормелюк (Музей кераміки української діаспори) – це не лише нова експозиція. Це доказ того, що справжня любов до України не має кордонів. І що навіть через океан можна будувати дім – тут. Він говоритиме про те, що Україна живе не лише на своїй землі – вона живе в серцях. І що ці серця, рано чи пізно, знаходять дорогу додому. Це доказ того, що повернення можливе навіть тоді, коли шлях до нього триває все життя. І, можливо, саме тут діаспора вперше відчує, що вона ніколи не була далеко.
Музей-садиба художниці-керамістки Наталі Кормелюк (Музей кераміки української діаспори) – це дім, до якого не питають доріг. Тут не питають, звідки ти приїхав, бо тут знають, звідки ти родом!
І тут, серед тиші Опішного, Україна тихо скаже своїй діаспорі: «Я чекала!»
P.S. Наталя Кормелюк (Роквіль, Меріленд, США) – художниця-керамістка, професорка, викладачка-педагогиня з художньої кераміки за магістерською програмою художніх наук при Гуд Коледжі (Фредерік, Меріленд, США), викладачка естетики та інструкторка з роботи на гончарному крузі при Колумбія Арт Центрі (Колумбія, Меріленд, США), художня куратора Міжнародної Е-літньої академії гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів (Опішне, Україна)
Світлана Пругло,
завідувачка інформаційної служби
Національного музею гончарства
