Нью-Йорк, (5 травня 2026 року) — З нагоди 40-х роковин катастрофи 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, Енергетична робоча група Українського конґресового комітету Америки (УККА) провела вебінар «Енергетика під вогнем: уроки від Чорнобиля до сучасної України». У вебінарі, що відбувся 22 квітня, у День Землі, в Сполучених Штатах, взяли участь міжнародні експерти з енергетичної політики, національної безпеки та питань довкілля. Серед учасників панелі були д-р Аріель Коен, д-р Юрій Щербак і д-р Бенджамін Шмітт, які говорили про центральну тему вебінару: стратегію використання цивільної енергетичної інфраструктури як поля бою в сучасному геополітичному конфлікті.
Модерований Іреною Яросевич, головною представницею СФУЖО при Відділі громадянського суспільства Департаменту глобальних комунікацій ООН, вебінар став другим заходом у поточній енергетичній серії УККА, яка досліджує безпрецедентні загрози для цивільної енергетичної інфраструктури України та її руйнування внаслідок агресивної війни росії проти України. У своєму вступному слові, зазначивши, що цілеспрямоване знищення цивільної енергетичної інфраструктури є воєнним злочином, пані Яросевич наголосила на тривалій актуальності уроків Чорнобиля та критичній важливості енергетичної безпеки в геополітичній стратегії.
Виступаючи з Києва на тему «Уроки Чорнобиля — 40 років потому», посол Щербак — академік і лікар, перший міністр охорони навколишнього середовища України, призначений у 1991 році, видатний дипломат, міжнародно визнаний експерт із питань Чорнобильської катастрофи, а нещодавно, у березні, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року в галузі прози — виголосив глибоку й застережливу доповідь. Він підсумував довгострокові та далекосяжні екологічні, медичні й геополітичні наслідки Чорнобильської катастрофи 1986 року, водночас проводячи нагальні паралелі із сучасними ризиками. Він попередив, що триваюча військова активність уже поставила під загрозу захисні споруди на кількох атомних електростанціях України, яких у країні є п’ять, включно з пошкодженнями на Чорнобильському майданчику. Сучасний, другий саркофаг, збудований у 2017 році над Чорнобильською станцією для того, щоб накрити та ізолювати триваючий викид радіації, зазнав серйозних пошкоджень, спричинених російськими ракетними та дроновими ударами. Він наголосив на міжнародному характері ризиків для атомних електростанцій — не лише тих, що розташовані в Україні, — і розкритикував Міжнародне агентство з атомної енергії ООН та директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі за те, що вони не роблять більше для засудження «ядерного тероризму, який росія розв’язала проти України».
Зокрема, д-р Щербак навів застережливу інформацію про факти, пов’язані з конструкцією чорнобильського реактора: «Радянські агенти у Сполучених Штатах і Великій Британії надали Москві тисячі сторінок цілком таємних документів із Мангеттенського проєкту у 1942–1945 роках. Пізніше багато з цих так званих технічних “рішень”, використаних у радянських конструкціях, були “запозичені” з викрадених американських розробок і впроваджені на практиці. Конструкція реакторів РБМК, яких по всьому СРСР було 14, була копією американського військового реактора Hanford B 1944 року — реактора, який був спроєктований спеціально й виключно для промислового виробництва плутонію-239, що використовувався в атомних бомбах». «І. Курчатов, батько радянської атомної бомби, у меморандумі 1946 року, адресованому В. Абакумову, тодішньому міністрові державної безпеки СРСР, написав це важке для сприйняття твердження: “Деякі особливості роботи ядерних реакторів Hanford — конструкції Hanford, на мою думку, є правдоподібними і становлять великий інтерес для нашої вітчизняної роботи”. — див.: “Розвідка і створення атомної бомби”. Реактор РБМК збройового класу потім був адаптований у СРСР до потреб “мирної” ядерної енергетики з притаманними конструкційними вадами, які призвели до вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС».
Коли пані Яросевич попросила його докладніше пояснити свій коментар щодо зв’язку між Чорнобильською катастрофою та проголошенням незалежності України, д-р Щербак зазначив, що, на його переконання, вибух у Чорнобилі був критичним чинником, який безпосередньо призвів до розпаду СРСР п’ять років потому. Лише за кілька місяців до вибуху, у лютому 1986 року, у широко рекламованому телевізійному виступі на XXVII з’їзді комуністичної партії Генеральний секретар Михайло Горбачов пообіцяв реформувати систему управління СРСР, обіцяючи перебудову і гласність. Проте лише за кілька місяців брехня щодо надзвичайно небезпечного вибуху на атомній електростанції, розташованій за 80 миль на північний захід від столиці України Києва, приховування цієї правди, небажання приймати міжнародну допомогу та небажання започаткувати довготривалі медичні дослідження ще більше посилили вже наявний гнів і обурення українського народу щодо централізованої влади в москві.
«Цей глибокий гнів, разом з іншими давніми кривдами, привів до проголошення незалежності України в серпні 1991 року», — сказав д-р Щербак.
Професор Бенджамін Шмітт, старший науковий співробітник Університету Пенсильванії, обіймає подвійну академічну посаду в університеті та працював радником із європейської енергетичної безпеки в Державному департаменті США. Д-р Шмітт, який не зміг залишитися на обговорення після панельних презентацій, у своєму виступі розглянув поточний стан санкцій проти росії та експортного контролю, наголошуючи на важливості збереження санкцій проти росії для міжнародної безпеки, щоб обмежити економічну здатність росії продовжувати війну, яка не лише руйнує Україну, а й загрожує європейській безпеці. Він говорив про перетворення енергетичної інфраструктури України на зброю, підкреслюючи критичну роль міжнародної підтримки у зміцненні енергетичної стійкості України, а також порушив тему, яка отримує мало висвітлення в загальних медіа: триваючу тіньову війну саботажу, яку росія веде проти наземної та морської енергетичної і критичної інфраструктури в Європі. Він заохотив громадянську активність на підтримку України, закликавши учасників вебінару в Сполучених Штатах звертатися до своїх обраних представників, щоб забезпечити подальшу фінансову та політичну підтримку України, зазначивши, що безпека України, попри політичні твердження про протилежне, нерозривно пов’язана з безпекою Америки.
Д-р Аріель Коен, позаштатний старший науковий співробітник Євразійського центру Atlantic Council та член Ради з міжнародних відносин, виступив на тему «Україна між двома аренами глобального протистояння». Д-р Коен зазначив, що протягом чотирьох років Україна здійснила технологічні прориви у воєнних технологіях — як у розробці оборонних і ударних дронів, так і в робототехніці у веденні війни. Він пояснив, що через необхідність захищати Україну від дронів Shahed іранського виробництва, які використовує росія, українські військові розробили антидронові системи, які лише через кілька років після їх проєктування та створення вже використовувалися країнами Близького Сходу для захисту своїх територій від тих самих іранських дронів Shahed. Він прокоментував, що він, разом з іншими експертами, у 2022 році, на початку посиленої агресії росії проти України, не був переконаний, що Україна зможе витримати російський тиск. Однак, додав він, потреба України винаходити технології та стратегії для власного захисту не лише завдала великої шкоди росії, а й позиціонувала Україну як лідера у глобальних інноваціях оборонних технологій. Він із захопленням відзначив рішучий спротив українського народу, додавши, що вже сам цей чинник був критично важливим у формуванні сучасної геополітичної безпеки та міжнародних відносин.
Усі учасники панелі зазначили, що цивільна енергетична інфраструктура перетворилася на центральний об’єкт глобального конфлікту — від катастрофи 1986 року до нинішніх воєн в Україні та на Близькому Сході — і наголосили на потенційних світових наслідках для здоров’я та довкілля, спричинених перетворенням регіональних енергетичних систем на зброю. Як приклад д-р Коен говорив про небезпечну ситуацію на окупованій росією Запорізькій атомній електростанції на півдні центральної України — найбільшій АЕС у Європі, вразливість якої в умовах активного конфлікту створює серйозні глобальні безпекові ризики. Окрім шкоди Україні, катастрофа на ЗАЕС перенесла б радіоактивні частинки повітрям у напрямку союзників Америки в Південній Європі, на Кавказі та на Близькому Сході.
На завершення вебінару пані Яросевич зазначила, що, поки геноцидна війна росії проти України триває, уроки Чорнобиля залишаються надзвичайно актуальними, підкреслюючи необхідність захисту критичної інфраструктури та запобігання майбутнім ядерним катастрофам.
Отримано з поштової розсилки СФУЖО
