Слово про уродженку села Климівка (нині належить до Ланнівської громади Полтавського району), неперевершену майстриню гри на українській бандурі, співачку й письменницю, організаторку мистецького життя українців в Австралії світлої пам’яти Галину Анну Глуховеру (Корінь). 12 травня 2026 року Божого виповнилося 100 років від дня народження цієї видатної діячки української культури.
Климівка на Полтавщині – родинне село Галини Корінь
Дружина тернополянина з походження св.пам. Мирослава Болюха (1921-†2012) й вірна супутниця його героїчного та працелюбного життя пані Марія народилася 27 лютого 1924 року у селі Климівка на нашій квітучій Полтавщині, в родині Івана (сина Федора й Варвари) Глуховери та Параскевії Олени (з дому – Дробець). Батько трьох своїх дітей – Марії, Галини Анни та Миколи, – Іван Глуховера мав вищу освіту, був бухгалтером та економістом, мати цих дітей, – Параскевія Олена, – отримала лише народну освіту.
По закінченню Другої світової війни родина Глуховерів, яка в міжвоєнний період зазнала переслідувань від совєцького НКВД, опинилася у французькій зоні відповідальності Західної Німеччини. У 1945-ому році Івана Глуховеру було викрадено вночі з хати для насильного вивезення в совєцький союз, однак, пізніше він був врятований офіцером французької армії, майором Юлієм І. Лярош і привезений назад до своєї родини.
Родинне село Марії Глуховери (в заміжжі – Болюх), Галини Анни (у шлюбі – Корінь) та Миколи Глуховери – Климівка знаходиться на території Ланнівської сільської громади Полтавського району Полтавської області на лівому березі річки Орчик. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера, а самим селом Климівка протікає пересихаючий струмок з загатою. У 18-ому сторіччі поселення належало до Протовчанської паланки. Станом на 1885 рік у Климівці мешкало 1827 осіб, налічувалось 364 дворових господарств, існували православна церква, школа, богодільня, 2 лавки, 2 ярмарки на рік, 27 вітряних млинів. За переписом 1897 року, кількість мешканців зросла до 2722 осіб, майже усі вони були православної віри.
Корінь (з дому – Глуховера), пані Галина Анна
До Австралії полтавки Марія та Галина Анна Глуховери зі своєю родиною прибули тільки наприкінці 1949-го року. Марія, маючи середню освіту, вже в Австралії викінчила приватні музичні та вокальні студії, також виявила себе як співачка, актриса та громадська діячка. Весь час Марія, Галина Анна та їхній брат Микола виступали на українських сценах та час від часу на австралійських й телебаченні, були учасниками літературних й музичних конкурсів, входили до складу різних українських вокальних груп, друкувались в українській пресі, були також членами земляцького «Товариства «Полтава».
Але в цьому огляді зосереджуюсь на постаті та творчому шляху рідної сестри Марії Болюх та Миколи Глуховери – Галини Анни Глуховери (Корінь), яка народилася на окупованій большевиками Полтавщині 100 років тому, 12 травня 1926 року.
Серед творців українського мистецького життя в Австралії
Напередодні та в часі Другої світової війни в роках 1939-43 була актрисою Красноградського театру на теренах Харківської області- окупованих спочатку совєтами, а пізніше – гітлерівцями . У 1944 році виїхала з України до Західної Німеччини. Від 1949 року на еміґрації – в Австралії, спочатку з родиною замешкала в Аделаїді. Від 1951 року проживала у Мельборні, де навчалась на приватних музичних і вокалльних студіях, у В.Барановича.
Пані Галина в українському народному строї з бандурою
Виявила себе талановитою бандуристкою й співачкою, поетесою, здібною організаторкою культурно-мистецького життя українців в Австралії. Була солісткою чоловічого хору «Чайка», співала також в квартетах «Акорд», «Коралі». У її репертуарі були пісні, арії з опер Дж.Пуччіні, Дж.Верді, В.-А.Моцарта, А.Дворжака, М.Лисенка, М.Аркаса.
Галина Корінь промовляє на урочистостях
Стала авторкою понад 100 пісень на слова українських поетів та власних творів, випустила дві платівки, була авторкою п’єс, скетчів, опублікованих у різних періодичних виданнях Австралії – «Вільна думка», «Українець в Австралії», «Церква і життя», «Громадський вісник», «Нові обрії», Канади – «Нові дні», «Юнак», США – «Наше слово». У 1989 році пані Галина Анна видала збірку «З творчости Галини Корінь».
Фундаторка ансамблю «Кольорит»
Галина Анна Корінь (Глуховерою) заснувала у Мельборні в 1978 році ансамбль бандуристок і бандуристів «Кольорит». Була його постійним мистецьким керівником.
Марія та Мирослав Болюхи зі своїм сином-одинаком Юрієм, -Мельборн (Австралія), 1956-ий рік
Під час виступу українського хору Чайка (Австралія)
Подружжя Коренів – пані Галина і пан Степан на пагорбах Києва
Вшановуємо Великого Тараса…
Квартет Коралі
Українці в Мельборні, в центрі світлини – Галина і Степан Корені
Учасниками ансамблю в різні періоди були: Галина Корінь, Дарія Баб’як, Дуся Бойко, Ірина Любченко, Люба Прокопів, д-р Віктор Коваленко, Діяна Бойко, д-рка Оля Корицька, Генрі Батицький, Данило Кутний, Таня Кутіна, Зіна Бойко, Маруся Бойко, Тамара Дідик, Христя Когут, Наталка Моравська, Ганя Сенів, Григорій Березняк, Люда Березняк, Наталка Ботте, Андрій Мішура, Наталка Верещака, Тереза Сконцень, Данута Кашубська, Олена Богдан, Дан’єла Фурик, Маруся Святківська, Анна Мішура, Елеонора Стефанів, Ганя Кметь, Алла Олійник, як також інша наша землячка з Полтавщини, уродженка села Соколова Балка Філоніла Габелко (з дому – Карюк). Більшість членів та членкинь Ансамблю грали на бандурах та співали, інші – лише співали. В репертуарі – українські народні, популярні та релігійні твори. Колектив виступав в національних та стилізованих строях не лише у Мельборні, але багатьох більших та менших містах цілої Австралії, як також брав участь в концертах відомого Хору «Чайка», в етнічних фестивалях, громадських імпрезах, не раз акомпаніював хорові «Чайка» та окремим солістам.
Новий рік на чужині
До того ж ансамбль «Кольорит» розповсюджував англомовні брошури про бандуру, виступав на телебаченні, в чудових залах, включно з Мистецьким Центром Мельборну. «Ансамбль працював, щоб «…здобути фонди для Товариства Української Мови в Києві, Школи Українознавства в Полтаві, Дипломатичної служби України, для мельборнської Громади, Союзу Українок, Пласту, Катедри Українознавства, Церкви тощо. При ансамблі діяла театральна група, яка ставила одноактівки, скетчі, інсценізації. – Керівник Г.Корінь (дружина дириґента С.Коріня) була уродженкою Полтавщини. Постійно виступала як співачка-солістка, та з власними вокально-музичними і літературними творами. – «Кольорит» і Г.Корінь нагороджені грамотами різних організацій . Одержали золоті медалі Т.Г.Шевченка від Спілки Визволення України. Медалі призначені урядом теперішньої незалежної України. «Кольорит» зареєстрований в українських та австралійських довідниках про мистецтво…», – йдеться у книзі «Українці Австралії. Енциклопедичний Довідник».
Мисткиня відійшла у засвіти 1 березня 2014 року.
Олександр Панченко,
доктор права, приват-доцент Українського Вільного Університету (Мюнхен), адвокат з міста Лохвиці Полтавської області (для представництва Українського інституту національної пам’яті у Полтаві)
Світлини: з архіву автора статті та із родинного архіву Олі Москалюк (з дому – Ґралюк) з Мельборну (Австралія)
