У німецькому місті Гайльбронн пройшов мітинг, приурочений до четвертої річниці від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, що було здійснено 24 лютого 2022 року з неба, сушею та морем. Імперська політика військових злочинців, жорстокі агресивні дії окупантів, що переживає кожна українська родина, тривають і сьогодні.
До подій в Україні громадські організації привертають увагу не тільки політиків, а й пересічних жителів Німеччини, аби донести правду, спонукати їх до дій у протистоянні з ворогом.
Чотири роки війни змінили долю нашої країни, життя кожного з нас, але не зламали волю до перемоги. Україна утвердилася як нація, що вміє тримати удар, має найсильнішу армію на європейському континенті. Ми вдячні німецькому народу, який простягає руку помочі борцям за свободу, незалежність у цей скрутний час.
Запрошений на мітинг Ніко Вайман депутат Ландтагу, член комітету із внутрішніх справ, соціальних питань зазначив, що він, як юрист, працює в групі, що слідкує за воєнними злочинами росії. Нагадав, що війна триває не чотири роки, а значно довше, згадавши про анексію й окупацію Криму у 2014 році. Він зазначив, що Будапештський меморандум 1994 року, за яким Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, багато українців нині вважають великою помилкою. Вайнманн закликав посилити підтримку України, наголосивши: «Має діяти не сила права сильного, а сила права».
Нині український народ переживає важкі часи – до складних бойових умов додаються обстріли ракетами, шахедами, дронами мирного населення, інфраструктури. Люди живуть у підвалах, станціях метро, квартирах без світла, тепла, води. Росія знищує народ України, так як це було у 1933 році під час голодомору, а сьогодні, у 21 столітті, влаштувала холодомор. І це добре розуміє Андрес Майєр, довголітній член інтеграційної організації волонтерів в місті Гальбронн. Його промова була емоційною, сповненою повагою до українців і схвалення нашого устремління до демократії.
Наша сила у єдності, незламності народу, в історії України з найдавніших часів. Ми не маємо права забути про тих, хто віддав своє життя за мир, за свободу. Закарбувати їхні імена у пам’яті вічності закликала заступник голови Німецько-українського товариства Олена Хаваліц, оголосивши хвилину мовчання, пригадала про воєнні злочини – розстріл офіцера, чоловіка Анни Федоренко, яка прийшла на мітинг, пригадала про безліч військовополонених, серед яких був її чоловік.
Чорні птахи смерті розносяться Україною, на кладовищах, над могилами захисників все більше і більше з’являється прапорів. Важко собі уявити, що тепер ніколи батьки не зможуть обійняти свого сина, доньку чи брата, а діти – батька. Ця гірка історія пишеться щодня. Аґнес Крістнер, бургомістр з питань культури заявила, що напад росії – це атака на європейські цінності, і не можна заплющувати очі на кричуще порушення міжнародного права. Подякувала за захист Європи.
Українців, захисників морально підтримує усвідомлення, що демократичний світ стоїть на засаді – що не може панувати насильство над справедливістю, сказав Андрій Капроцький, представник Об’єднання українських організацій у Німеччині і подякував німцям за солідарність і допомогу біженцям. Він підкреслив: «Свобода не дається безкоштовно, іноді її доводиться гірко захищати. Без вільної України немає вільної Європи».
Болем за Україну була промова голови Німецько-українського товариства Анастасії Козак, яка говорила про місто Маріуполь, щоденне життя киян під обстрілами, без світла, тепла, води, можливості приготувати їжу, зруйновану росіянами інфраструктуру. Про жорстоку несправедливість у світі: дискваліфікацію на олімпійських іграх майстра спорту міжнародного класу Владислава Гераскевича за те, що він на своєму шоломі мав відображення олімпійських спортсменів, які загинули в останні чотири роки від російської агресії.
На мітингу підсилила почуте молодіжна театральна група, на чолі з Анастасією Анекієнко, яка представила виставу “Історії. Війна”. Присутні побачили драматично передані моменти з життя українців під час війни.
Мітинг супроводжувався патріотичними піснями у виконанні Анастасії Коломієць, Богдана Бігми, Вячеслава Кодіци, скрипаля Замира Закиєва. Мітинг зафільмував Юрій Рух.
Присутнім сподобалося побажання Ніко Вайнманна, депутата Ландтагу: щоб ця річниця стала останньою, коли доводиться згадувати про «жахливий напад».
Віра Марущак, письменниця, журналістка
