27–30 листопада у столиці Швеції відбулися спеціальні покази Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО», організовані у партнерстві зі шведськими культурними інституціями, за інформаційної підтримки українського посольства у Швеції, а також посольства Болгарії.
У Стокгольмі представили чотири фільми, кожен із яких по-своєму говорить про опір, пам’ять, культуру та людську силу України в час війни.
Цьогорічний стокгольмський фокус став продовженням «ОКО Подорожує» — ініціативи, яка прагне зберігати увагу світу до України через кіномову, культурні коди та людські історії. Саме цей діалог і пояснює, чому присутність «ОКО» за кордоном сьогодні настільки важлива.
«Дедалі більше війна стає фоном і зникає з інформаційного простору за кордоном, здається далечною і чужою для Європи та світу. Байдужість призводить до зменшення підтримки України. Найбільш цінними для мене є дискусії після, коли я бачу сльози, скруху, шок іноземців і питання “Що ми можемо зробити?”. Треба сказати, що фільмами й культурною програмою ми робимо перш за все просвітницьку роботу, оскільки іноземці дуже часто не розрізняють нас від росіян і не розуміють наш спротив.
Якщо не заповнювати потребу світу знати про те, хто ми є, її швидко заповнять наші вороги. Дуже хочемо охопити більше країн в наступному році, якщо виживемо, звісно, щоб ділитись зі світом своїми болями і надіями», — поділилася режисерка, громадська діячка, директорка та засновниця МЕКФ «ОКО» Тетяна Станєва.
Діалог культур і емоційна дипломатія
Стокгольмський фокус став не лише презентацією фільмів, а й простором зустрічей, у яких глядачі торкнулися українських реалій через мистецтво — з розумінням, співчуттям і солідарністю.
Чотири фільми, чотири різні локації, чотири погляди на Україну:
• «Лишатися (не)можна» (реж. Сергій Зейналов) — показ у шведському театрі перетворився на глибоку розмову про вибір «залишатися чи ні» в окупації. Для шведських гостей тема виявилася абсолютно новою й непростою.
• «Квіти України» (реж. Аделіна Борець) — після показу відбулося обговорення з режисеркою стрічки. Волонтери виписали цитати з фільму і роздавали їх глядачам на виході як передбачення. Також гостей пригощали українським інтернаціональним борщем, звареним і поданим за участі шведів та волонтерів американського, українського, польського, португальського походження й з єврейським корінням. Кулінарна дипломатія доповнила культурну і занурила глядачів у нашу дійсність зусібіч.
• «Життя на межі» (реж. Павло Пелешок) — показ відбувся в просторі змінотворців та активістів з усього світу. Присутніх українців фільм повернув у найболючіші спогади — було багато сліз та обіймів. Перед стрічкою глядачі грали в освітню гру з історії України, після пригощалися шведськими стравами.
• «Мертва квітка» (реж. Тетяна Станєва) — завдяки показу відбулася зустріч болгарської та української діаспор. Не тільки шведи, а болгари й самі українці вперше дізнались багато фактів про болгарську спільноту на півдні та мультикультурну Одещину. Після фільму малювали свою «квітку життя» з глибоким корінням та робили різдвяну свічку з вощини, привезеної з України. Вчили традиційним болгарським танцям з фільму. Пригощали традиційними болгарськими смаколиками, привезеними з Болградщини і спеченою волонтерами болгарською баніцею.
У всі дні показів збирали кошти для рідного 88 батальйону 35 бригади морської піхоти.
Це вже друга подорож ОКО» до Стокгольма цього року: до показів долучилися як шведи, так і великі українська та болгарська громади. Партнери відкривали свої простори, волонтери допомагали з організацією та створювали теплу атмосферу взаємної підтримки.
Директорка «ОКО Подорожує» Джорджія Ефремова зазначила: “Для мене сьогодні найважливіше – достукатися не лише до розуму, а й до сердець європейської та міжнародної аудиторії, особливо коли йдеться про Україну та нашу спільну боротьбу за свободу. Етнографічне кіно і той досвід, який ми вибудовуємо довкола нього, створює простір для глибокого людського зв’язку, що є основою справжньої, виразної солідарності.
Через OKO Nordic ми прагнемо послідовно розвивати цю діяльність у скандинавських столицях і формувати культурну присутність, яка справді може змінити спосіб нашого взаємного бачення й підтримки”.
Програму OKO Nordic завершила дружня вечеря — з вегетаріанським борщем, сирниками, українською музикою та спільним болгарським хоро.
Наступні подорожі
Наступний OKO Nordic запланований на весну й стане частиною великої міжнародної мандрівки «ОКО Подорожує» 2026, що продовжить культурну дипломатію України у світі.
«ОКО Подорожує» — проєкт Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО», створений у 2022 році для культурної дипломатії України. Фестиваль уже провів десятки показів у Польщі, Фінляндії, Болгарії, Брюсселі, Європарламенті, Швейцарії та Швеції. Програма поєднує кіно, дискусії та локальні культурні діалоги, відкриваючи світу українську стійкість, спадщину та реалії війни.
