Юрій Щур
Однією з головних задач КҐБ була боротьба з політичними центрами української еміграції. Чим більшу активність у боротьбі за незалежність України проявляла окрема особа, гурток, організація чи партія – тим більшу увагу їм приділяли радянські спецслужби. Відповідно, ОУН (популярно звана «бандерівською»), була одним з головних об’єктів розробок. І, як не прикро це визнавати (і це об’єктивно), у середовищі ОУН вистачало агентів та інформаторів КҐБ.
Від таких осіб до «комітетчиків» надійшла інформація про відбуття 26-27 листопада 1977 року у Нью-Йорку з’їздів Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ) та Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України (ОЖ ОЧСУ). Особливий інтерес викликала доповідь Голови Проводу ОУН Ярослава Стецька, присвячена програмі подальшої діяльності Організації Українських Націоналістів та Антибільшовицького Блоку Народів.
Інформатор КҐБ відзначив найбільш важливі точки із виступу провідника націоналістичного руху й повідомив своїм зверхникам. Отже, Ярослав Стецько виступав за активізацію боротьби саме на українських теренах, які перебували у складі СССР. Діяльність мала проводитися найрізноманітніша – від підпільних форм спротиву (диверсії, збройні акції) до організації масових акцій, демонстрацій, страйків. Він вважав, що «найбільшим досягненням націоналістів у визвольній боротьбі й гарантією їхньої перемоги є той факт, що бій за душу нації розпочало молоде покоління», яке виховувалося вже в умовах післявоєнного «соціалізму».
Що стосується стратегічних планів ОУН відносно боротьби з радянським режимом, КҐБісти у доповідній на ім’я Щербицького наводили наступний уривок із доповіді Стецька: «синхронні повстання в різних країнах, розпорошення сил ворога, оволодіння промисловими центрами, комунікаціями, радіостанціями, організація саботажу, операцій у містах та селах».
Ще від одного джерела КҐБ стало відомо про посилення діяльності ОУН, спрямованої на поборення Радянського Союзу. Так у одній з доповідних з-за кордону повідомлялося про відкриття оунівцями у другій половині 1977 року у Нью-Йорку та Філадельфії спеціальних шкіл, де здійснювалася підготовка емісарів для подальшого направлення до СССР із спеціальними завданнями. Заняття проводили члени ОУН – фахівці у відповідних галузях.
Згідно з іще одним донесенням, Ярослав Стецько дав доручення створити у США групу з особливо довірених членів ОУН у кількості 60-70 осіб з тих, що мали бойовий та підпільний досвід боротьби на рідних землях. Учасники цієї групи повинні були проводити інструктаж з туристами, що виїжджали до СССР, спостерігати за радянськими представництвами за кордоном та громадянами СССР, які перебували з тієї чи іншої причини у Сполучених Штатах. Крім того, ці перевірені боями та підпіллям оунівці мали відповідати за безпеку зборів та акцій ОУН.
Крім того, при Українському конгресовому комітеті Америки планувалося відкриття спеціального відділу, де мали працювати українці, що мали американське громадянство. Відділ повинен був вести картотеку, де мали бути відображені громадяни СССР, які виїжджають за кордон, дисиденти та співчуваючі, а також родинні зв’язки членів ОУН, які проживали на території Радянського Союзу.
Не є таємницею, що протягом усього часу свого існування КҐБ намагався усіма силами посіяти або поглибити розбрат у середовищі української еміграції. Було чітке розуміння, що допоки партії та організації чубляться між собою, вони не можуть приділити основну увагу питанням боротьби за відновлення незалежності України. Тож інформація про намагання Ярослава Стецька примирити ОУН-р та ОУН-солідаристів (більш відомих як «мельниківці») після смерті провідника останніх Олега Штуль-Ждановича викликала сильне занепокоєння в КҐБ. Таку загрозу потрібно було ліквідувати якнайшвидше. Один з агентів КҐБ на території Німеччини зустрічався з колишнім співробітником Степана Бандери Романом Дебрицьким (справжнє прізвище – Михайло Гнип’юк). Від останнього агент дізнався про наявність опозиції до Ярослава Стецька, зокрема й серед чільних діячів ОУН. Повз таку ситуацію КҐБісти пройти просто не могли. Далі дозволимо собі навести дослівно (в перекладі на українську мову) рішення керівника КҐБ УССР Федорчука: «Враховуючи активність та екстремізм Я. Стецька у підривній діяльності проти СРСР, з метою підриву його авторитету у бандерівському середовищі Комітетом держбезпеки республіки у 1976-1977 рр. виготовлені й поширені закордоном «звернення» й листівки, в яких закликалося до усунення Стецька від керівництва ЗЧ ОУН. В цьому плані готується ряд інших агентурно-оперативних заходів».
Про хід виконання цих заходів КҐБ зобов’язувався постійно інформувати Щербицького. Крім того, для недопущення активізації діяльності по лінії ОУН в Україні, усі обласні управління КҐБ отримали з Києва інструкції щодо тактики й методів діяльності українського націоналістичного руху.
