3 серпня в Національному музеї історії України в межах конференції, присвяченої 100-річчю створення УВО, відбулося відкриття виставки «До 100-річчя створення Української Військової Організації (УВО). У відкритті взяли участь – донька очільника УГВР Кирила Осьмака Наталя Осьмак, дослідники історії ОУН та УВО: кандидат історичних наук, завідувач відділу історії України ХХ ст. НМІУ Олександр Іщук, завідувач відділу НМІУ “Музей Української революції 1917–1921 років” Олександр Кучерук, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (м. Тернопіль) Василь Штокало.
На виставці представлені фотографії засновників та керівників УВО – Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Юліана Головінського, Володимира Яніва, а також фотографії учасників першого Конгресу ОУН у Відні в лютому 1929 р. (серед яких були і члени УВО).
Відвідувачі виставки, яка триватиме з 3-го по 24 серпня, можуть побачити оригінальні видання та розпорядчі документи УВО: примірники журналу “Сурма”, інструкції та вказівки 1928–1932 рр., в яких відображено основні напрями діяльності УВО; видання пропагандного відділу УВО (1929), в яких зазначено основні цілі та завдання організації. Також представлено номер газети “Український голос” від 14 серпня 1932 року, на першій сторінці якої польською цензурою було вилучено велику статтю про один із судів на членами ОУН і УВО, та номер газети “Новий час” від 23 грудня 1932 року, де розміщено детальну інформацію про один із судів над членами ОУН і УВО.
Експонати надані Фундацією імені Олега Ольжича.
Учасники конференції поділилися науковими дослідженнями про 20-ті роки ХХ століття, у яких зароджувалися нові шляхи майбутнього української нації і визрівали нові політичні цінності, що докорінно міняли давні світогляди і скидали старі ідеали. Розкрили маловідомі сторінки нашої історії, причини, що спричинили поразку Української революції 1917–1921 років. Розповіли про учасників національно-визвольного руху 20-х років ХХ ст., про зародження і творення Української Військової Організації (УВО) та Організації Українських Націоналістів(ОУН), про українське підпілля, його організаційну структуру, завдання, проблеми фінансування, дискусії довкола ідеологічних засад, видання українських підпільників, унікальні матеріали, які друкувалися на сторінках газети «Сурма», органу підпільної Української Військової Організації, про підготовку і проведення Першого Конґресу Українських Націоналістів.
У 2020 році виповнюється 100 років з часу створення Української військової організації (УВО), яка зробила значний внесок у здобуття та проголошення Української Незалежності, мала вагомий вплив на формування української національної свідомості та на процеси державотворення в Україні. 30 липня 1920 року у Празі відбувся з’їзд представників українських військових організацій за кордоном, на якому під керівництвом командира січових стрільців полковника Євгена Коновальця було створено Українську Військову Організацію. УВО — нелегальна військова революційно-політична формація, перший осередок якої був у Львові. На першому з’їзді було ухвалено цілий ряд постанов та завдань для УВО, які були направлені для усунення різниці між наддніпрянцями та галичанами й затвердження ідеї соборности всіх історичних етнічних земель України. Головною метою УВО була підготовка українців до здобуття власної національної самостійної державності. В УВО були організаційно-кадрова, розвідна, бойова і пропагандивно-політична референтури. Основною територією дії УВО була Галичина, яку поділено на 13 військових округів, округи на повіти з округовими і повітовими командами (всіх 58). Поза українськими землями УВО утримувала експозитури, які стали статутовими товариствами під різними назвами і політично й фінансово підтримували УВО, й ставили собі завданням легалізувати членів УВО за кордоном, підтримувати зв’язки з чужинецькими колами, транспортувати зброю та літературу, організувати вишкільні курси, Українська Військова Організація стала бойовою силою українського національного-визвольного руху, а з часом її практичну діяльність перебрала на себе ОУН.
Минуле засвідчує: Україна завжди була полем зазіхань сусідніх держав і сутність Української Військової Організації, як і згодом Української Повстанської Армії надзвичайно викривлена підступним ворогом-окупантом СРСР в часи його існування. Але з 1920 року саме Українська Військова Організація стала основною визвольною силою нашого народу в боротьбі проти загарбників. Ця боротьба була масштабна та жертовна. А її успіх залежав від самовідданості членів Української військової організації та підтримки широких мас українців. Полковник Юрій Отмарштайн, полковник Євген Коновалець, полковник Роман Сушко, Омелян Сеник-Грибівський, сотник Юліян Головінський… всіх імен не перелічити, але всі вони з покоління борців, що надихало український народ до подальшої боротьби за волю України після поразки Визвольних змагань 1917-1921рр.. Українській Військовій Організації (УВО) припадає почесне місце в історії українських визвольних змагань. Її роль і значення в нашій історії розцінюється величезним морально-політичним і психологічним впливом та тодішнє українське покоління, як безпосередньої правонаступниці традиції збройної боротьби за самостійне національно-державне життя українського народу.
Кремлівський більшовицький режим після знищення Симона Петлюри у 1925 році бачив в особі Євгена Коновальця свого головного противника. Створення Української військової організації (УВО) та Організації Українських Націоналістів (ОУН) як ядра ідейно-політичної системи поневоленого, але не скореного народу, стало найвищим досягненням полковника Коновальця . Йому було відпущено тільки два десятиліття для служіння Україні, і протягом цього часу він створив політично свідомий та активний тип українця-громадянина, ставши справжнім його уособленням. Славний українець служив Україні в боротьбі за свободу і державність нації, яка десятиліттями кривавої боротьби виборювала(та й нині продовжує виборювати!) своє право бути на арені жорстокого світу. Учасники конференції серед іншого розповіли про життя й діяльність Євгена Коновальця — полковника Армії Української Народної Республіки, командира Січових Стрільців, члена Стрілецької Ради, команданта Української військової організації, голови Проводу українських націоналістів, першого голови Організації українських націоналістів, одного із ідеологів українського націоналізму, та як в складних умовах військового та суспільно-політичного життя тих часів формувалася та гартувалася особистість Євгена Коновальця.
Після смерті в результаті підступного вбивства Євгена Коновальця у 1938 році, його справу гідно продовжив вже в рамках створеної Української Повстанської Армії провідний член Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів – Головний командир УПА Роман Шухевич – незламний лідер Національно-визвольної боротьби українського народу. Виставка та конференція, що відбулась в Національному музеї історії України присвячені непересічній історичній події – відзначення 100-річчя створення Української Військової Організації (УВО) під проводом полковника Євгена Коновальця, яка у другій половині 1920-их років стала об’єднавчим осередком всіх націоналістичних організацій у нову підпільну революційну силу – Організацію Українських Націоналістів(ОУН), буде тривати до Дня Незалежності – 24 серпня.
Георгій Лук’янчук
