Нацбанк України 18 лютого 2016 року повідомив про випуск пам’ятної монети, присвяченої 160-річчю з дня народження Софії Русової – українського педагога в галузі дошкільного виховання, однієї із піонерок жіночого руху в Україні. Вона відома як справжній реформатор у створенні національної української школи. Русова вважала, що «народ, який не має своєї школи і не дбає про неї, приречений на економічні злидні і культурну смерть».
Монета вийшла в серії «Відомі особистості України» номіналом 2 гривні з нейзільберу. Її автори – художники Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук і скульптори Володимир Атаманчук і Святослав Іваненко. Тираж пам’ятної монети – 25 тисяч екземплярів. На реверсі монети зображено портрет просвітниці. На аверсі розміщені малий Герб України, висловлювання Софії Русової: «В житті кожної шляхетної людини має світити ясна зірка: щаслива доля рідного краю», а також зображення лампи як символу просвітництва.
Культурно-просвітницька діячка, педагог Софія Федорівна Русова (дівоче прізвище Ліндфорс) (1856-1940) народилася в селі Олешня Ріпкінського району Чернігівської області в родині поміщика, що мала древнє аристократичне коріння. Повсюди, куди б не закидала її доля, вона організовувала дитячі садочки, недільні школи. Деякий час Софія Русова жила в Одесі, де організувала просвітницьке товариство.
Вона працювала в дошкільних і шкільних закладах Чернігова, Ніжина, Єлисаветграду, Полтави, Харкова. За активної участі Софії Русової в Україні почали організовувати нові і відроджувати старі «Просвіти», вважаючи їх найкращою формою для освіти дорослого населення. Софія Русова складала підручники з географії і французької мови, писала популярні історико-географічні нариси для самоосвіти. Вона залишила помітний слід в історії української літературно-естетичної думки.
У 1917 році С.Розумова була членом Української Центральної Ради, за гетьманату очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти. У жовтні 1919 в Кам’янці-Подільському було засновано громадсько-політичну організацію «Союз українок» на чолі з Софією Русовою. Вона співпрацювала зі штабом Дієвої армії УНР. Радянська влада постійно переслідувала просвітницю і кілька разів ув’язнювала її. У 1922 році С.Русова змушена була емігрувати, невдовзі опинилася у Празі, де працювала професором педагогіки Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова. З 1937 року і до кінця життя Софія Русова – почесний голова Всесвітнього союзу українок. Її могила – на Ольшанському цвинтарі в Празі.
Пам’ять С.Русової шанують одесити – у місті є вулиця її імені й приватна школа Софії Русової.
Сергій Горицвіт
