Вчора на 78 році життя померла кандидатка історичних наук, завідувачка Музею історії Львівської політехніки Анна Кос. Сумуємо у зв’язку із смертю берегині національної пам’яті та висловлюємо співчуття родині й близьким покійної.
Анна Кос народилася 7 грудня 1940 року у Львові в родині службовця. Після закінчення середньої школи навчалася на історичному факультеті Львівського університету ім.Ів. Франка. Працювала у Львівському обласному архіві, Інституті суспільних наук АН України, Львівському історичному музеї, Картинній галереї, Львівському історико-архітектурному заповіднику, викладачем у Львівській політехніці.
Анна Кос на своєму життєвому шляху зустрічалася з багатьма історичними особами, її мати працювала поруч Олени Степанів у львівській дівочій гімназії сестер василіянок, і цю пам’ять про історичних діячів вона намагалася зберегти у своїх працях. Анна Кос – авторка наукових і популярних видань, зокрема біографічних нарисів про Віталія Юрченка (Юрія Карася-Галинського) – соловецького втікача, Олену Степанів – хорунжу українських січових стрільців, науковця і педагога, Ігоря Лоського – учасника бою під Крутами. Анна Кос також є авторкою нарисів-путівників , зокрема «Вулиця Руська у Львові», «Музей історії Львівської політехніки», «Площа Ринок у Львові».
Від дня створення Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Анна Кос разом із своєю однокласницею й однокурсницею Іриною Калинець підтримувала і допомагала молодшим колегам-науковцям, ревно оберігала пам’ять про колишніх політв’язнів цієї сумнозвісної тюрми, а особливо – історика Ярослава Дашкевича та його матері Олени Степанів-Дашкевич, про створення меморіального музею котрої всякчас турбувала владу міста.
Саме у музеї «Тюрма на Лонцького» Анна Кос збирала численних однодумців на презентації своїх книжок «З-під знаку Стрільця» та перевидані в Україні завдяки її наполяганням спогади Кузьми Каздоби «Заметений шлях».
У нашій пам’яті Анна Кос залишиться прикладом дослідницького сумління, невтомної допитливості, елегантності та інтелігентності.
