Заява Проводу ОУН
Цього літа, 3 серпня, увесь світ відзначає 100-річчя початку Першої Світової війни, яка увійшла в історію як Велика війна. Це була війна імперських великодержав, в якій 15 мільйонів людей поклали своє життя. Війна велася за політичну гегемонію в Європі: з одного боку фронту стояла Німеччина й Австро-Угорщина, з другого – Британія і Франція, і між цими брали участь два колоси на глиняних ногах – царська Росія й османська Туреччина.
В результаті Великої війни появився новий світовий порядок. З того часу він став ґрунтуватися на принципі самовизначення народів і поставив на сторожі миру – міжнародну Лігу націй. А вже ІІ Світова війна, яка виявилася логічним продовженням I-ої Світової, принесла світові Загальну декларацію прав людини й підвищила міжнародний захист держав за допомогою ООН.
На згарищах Великої війни (1914-1918) і на розвалинах імперій зродилася Українська національна революція. Участь українських вояків у чужих арміях і туга за героїчним минулим призвели до проголошення незалежності та утворення Української держави – УНР й ЗУНР, які врочисто й на віки об’єдналися в соборну Україну. Споконвічне прагнення українців до самостійності остаточно втілилося в політичну суб’єктність нинішньої Української держави, яку проголосили 24 серпня 1991 року і народ затвердив на всеукраїнському референдумі у грудні того ж року.
Суверенна й соборна держава – це найвище спільне добро, за яке кожен українець готовий покласти своє життя. Нація, як казав у своєму останньому слові український класик Анатолій Дімаров, – це єдиний подарунок Бога, який збереже людство. Дбаючи і розвиваючи українську націю, ми допомагаємо зберегти людство. Ті, які нищать українську націю, виступають і за знищення людства. У найбільш критичні моменти історії ми були здатні зберегти й піднести українську націю до найвищого ступеня суспільного розвитку. Суверенну державу перед зазіханнями чужинців могла захистити тільки українська зброя і честь українського вояцтва: зброя вкрилася немеркнучою славою січового стрілецтва, вільного козацтва, націоналістичних підпільників та повстанців, до Пантеону яких сьогодні приєдналися Герої Небесної сотні, бійці та офіцери добровільних загонів і батальйонів, які мужньо виганяють російських агресорів і терористів з нашої землі.
Сто років тому українські вояки, набравшись гарту в рядах чужих армій, ставали в ряди Національної армії, щоб у лузі підняти Червону калину. Наступна генерація борців згуртувалася в кущі самооборони та нескорену Українську Повстанську Армію, щоб «підняти державу нову» під гаслом «Воля народам! Воля людині!». Сьогодні – у 2014 році – ЗСУ спільно з добровільними бійцями і громадськими постачальниками пишуть нову сторінку героїчної історії України. У світлі калинової слави, під ворожим вогнем терористів та із постсовєтського попелу – на наших очах твориться нова українська армія, армія визволителів і переможців.
Підтримуючи й розбудовуючи національну армію, ми зміцнюємо нашу державність і забезпечимо тривалий мир, добробут і процвітання для себе і майбутніх поколінь українців.
У століття початку Великої війни клонимо наші голови перед пам’яттю українських воїнів, які боролися за свободу і державність, які проганяли окупантів з нашої землі в рядах національної армії та в чужих формуваннях. Їхня смерть покладена в основу Української Самостійної Соборної Держави.
Слава Україні! Слава українським воїнам!
Київ, 3 серпня 2014 року Провід ОУН
