З нагоди Дня захисника України у селі Ціпки неподалік Гадяча вшанували пам’ять своїх видатних земляків. За ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) на фасаді будівлі місцевої бібліотеки відкрили меморіальну дошку міністру фінансів Української Народної Республіки (УНР) Павлові Чижевському та його синам-офіцерам Армії УНР Григорію і Миколі. Урочисту церемонію відкриття організував виконком Краснолуцької сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Гостя з Полтави, заступниця голови Полтавської обласної ради Лілія Руроєва та Краснолуцький сільський голова Віктор Романенко наголосили на важливості збереження пам’яті про імена героїв минулих епох— від Армії УНР до сучасних ЗСУ. Висловили думку, що у добу Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти, які стали основою для розбудови збройних сил УНР. Сучасні ЗСУ плекають традицію славних попередників, стоять «на плечах» воїнів УНР.
«І хоча душі наших відомих земляків знайшли свій вічний спочинок на чужині, їхні вдячні земляки завжди будуть пишатися славними іменами вихідців з гадяцького краю, з села Ціпки Краснолуцької громади», – сказав Віктор Романенко.
Меморіальну дошку уродженцям села Ціпки, економісту, автору проєкту Конституції УНР, дипломату, керівнику торговельно-промислової місії УНР, діячеві Українського клубу Полтави та Товариства Українських Поступовців, представнику УНР в Лізі Націй, громадському і політичному діячу, публіцисту, вченому, доктору фізичних наук Павлу Івановичу Чижевському та його синам, полковнику Армії УНР Григорію Павловичу Чижевському та підполковнику артилерії Армії УНР Миколі Павловичу Чижевському освятив благочинний Миргородського району Православної Церкви України протоієрей Олег Пограничний.
Церемонію відкриття відвідав директор Польського Інституту у Києві Роберт Чижевський. Він є онуком Григорія Чижевського та правнуком Павла Чижевського. «Ви зараз зробили так, що мій дід, його батько, його брат, зараз живі. Я вам просто вдячний як людина», – висловив слова вдячності пан Роберт. Він поділився родинними спогадами та міркуваннями про своїх родичів: «Дід Григорій Чижевський помер 1936, коли мамі було чотири роки, тож вона майже не пам’ятає свого власного батька. До дружини діда і моєї улюбленої бабці я їздив на канікули, і в неї були чудові речі, що залишилися після діда. Коли бабці було, здається, 22 роки, вона вийшла заміж за мого діда, якому тоді було приблизно 40 років. У родині було відомо, що дід був петлюрівцем, воював в Армії УНР. Є одна фотографія діда у шапці, яку зробили під час фотографування учасників Другого зимового походу Армії УНР. Ця сама шапка лежала в будинку бабці, частково з’їдена міллю. Я пам’ятаю, що в тій шапці грався у війни. Існувала також історія про шаблю діда, яку хтось колись позичив на якусь там виставу і не віддав. У сінях лежали заржавілі шпори, красиві кам’яні каламарі, бо дідо був геодезистом; лежали українські еміґраційні журнали, які, звісно, я не міг прочитати. Мама переказувала мені пісні, які дід співав: наприклад, “Реве та стогне Дніпр широкий”. На короткий час дід був міністром внутрішніх справ 1919 року, коли Україна домагалася визнання у європейських країнах і створили прозахідний уряд».
Ініціатор створення нового місця пам’яті, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар розповів про родину Чижевських.
Павло Чижевський був рушієм діяльності Українського клубу Полтави, одним з організаторів і провідників Полтавського осередку Товариства українських поступовців, директором Полтавського Товариства Взаємного Кредиту. Підтримав створення Української Центральної Ради. Після приходу до влади Директорії УНР Симон Петлюра призначив його керівником торговельно-промислової місії, яка мала налагоджувати зв’язки з бізнесовими колами європейських країн. У лютому 1922 року Симон Петлюра призначив міністром фінансів уряду УНР в екзилі. На еміграції написав текст Конституції УНР. В останні роки життя у Женеві розробив концепцію електрифікації України та модель вітряної турбіни — прообраз сучасних вітряків-генераторів вітрової енергії.
Григорій Чижевський з травня 1918 року – губернський комісар УНР на Полтавщині. З лютого місяця 1919 року став міністром внутрішніх справ Української Народної Республіки. Був учасником Другого Зимового походу Армії УНР. Під час походу був поранений. Помер у 1936 році у Польші.
Микола Чижевський народився 1 жовтня 1891 року. У 1919-1920 роках був учасником Першого зимового походу Армії УНР на посаді командира 4-ї гарматної сотні 3-го кінного полку. У жовтні – листопаді 1921 року у складі Волинської повстанської групи підполковник узяв участь у Другому зимовому поході Армії УНР, як командир комендантської сотні штабу Повстанської армії. Написав спогади про ті події «15 діб на окупованій Москвою Україні». Працював у Гірничій академії, став професором і завідувачем ливарної кафедри. Сприяв відкриттю в Гірничій академії окремого факультету ливарної справи у 1951 році. Керував більш ніж сотнею захистів інженерних та магістерських робіт, опублікував 47 книг, у тому числі 7 підручників. Чимало досліджень присвятив вагранкам — шахтним печам для плавлення чавуну й випалювання вапняку та руди. Основоположник процесу водного охолодження вагранок у Польщі.
Музичним тлом урочистостей стали пісні із аудіоальбому «Пісні Української революції»
Під звуки пісні «Червона калина»
до меморіальної дошки захисникам УНР лягли букети осінніх квітів.
Полтавський офіс УІНП
