12 січня 1832 року народилася Єлизавета Скоропадська-Милорадович (у дівоцтві Скоропадська) — українська громадська і культурна діячка, голова Полтавського філантропічного товариства, меценатка, тітка діяча Української революції 1917-21 рр, останнього гетьмана України Павла Скоропадського. У Гожулах під Полтавою був маєток діячки. Тож саме у цьому селі Центр культури та дозвілля Полтавської міської громади, зокрема його Гожулівська філія та Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (УІНП) за участі кафедри всесвітньої історії, релігієзнавства та методик їх викладання Полтавського національного педагогічного університету провели просвітницьке зібрання «Присвята Єлизаветі Милорадович».
Його присвятили 193-тій річниці від дня народження видатної діячки української культури. Завітали старшокласники і вчителі місцевої школи та небайдужі до історії України мешканці села Гожули.
Осердям просвітницького зібрання стала цікава лекція про Єлисавету Милорадович. Її прочитала завідувачка кафедри всесвітньої історії, релігієзнавства та методик їх викладання Полтавського національного педагогічного університету, професорка, докторка історичних наук, відповідальний секретар Полтавської обласної організації спілки краєзнавців Ірина Петренко.
Розповіла, що у будинку Єлизавети Милорадович бували корифеї українського театру Марко Кропивницький, Михайло Старицький, композитор Микола Лисенко, а згодом – актори Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий, Ганна Затиркевич-Карпинська, громадські і культурні діячі Василь Білозерський, Дмитро Пильчиков, письменник Олександр Кониський, батько відомого українського історика Дмитра Дорошенка Іван Якович та інші. «Так і постала «Полтавська громада», яка дбала про освіту і культуру на Полтавщині (фундація недільних шкіл, видання журналу «Основа», підручників для шкіл, організація театральних труп, проведення просвітницьких заходів для селян тощо). Значний внесок у роботу громади зробила сама Єлизавета Милорадович: підтримувала своїми коштами українські видання та недільні школи, жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти школу в селі Рибці поблизу Полтави. Сама ходила по школах і навчала дітей, а також полюбляла після занять співати зі школярами. Опікувалася полтавським аматорським театром, створила «Народну бібліотеку». Сучасники свідчили, що жодного доброчинного заходу в Полтаві не проводилося без активної участі пані Єлизавети. Вільно говорила французькою, а також німецькою мовами, самостійно ретельно вивчала англійську мову, маючи на меті зробити переклад «Історії русів», щоб за кордоном могли осягнути ментальність українського народу. Багато років перебувала під наглядом російських царських властей, які підозрювали її в діяльності, спрямованій на реставрацію гетьманської влади в Україні. Відіграла велику роль в заснуванні та розвитку найбільших культурно-наукових організацій українців. Після заборони видань українською мовою у Російській імперії (1863) пожертвувала гроші на розвиток українського руху в Галичині — зокрема, на товариство «Просвіта» та журнал «Правда». Відіграла ключову роль у виникненні Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, 1873 року внесла на заснування Товариства 20 тисяч австрійських крон. З 1878 року очолювала Полтавське філантропічне товариство», – акцентувала пані Ірина.
Представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар висловив сподівання, що зібрання стане поштовхом до широкої дискусії у Полтавській громаді і зокрема у Гожулах щодо способів увічнення пам’яті Єлизавети Милорадович та озвучив свої думки про це: «Перші кроки вже зроблено. Ще у 90-х роках минулого століття на честь Єлизавети Милорадович у мікрорайоні Браїлки Полтави названо вулицю. А вже у межах деколонізації з топонімії Гожулів усунено русизм «вулиця Цвіточна», натомість у новій назві пошановано знакову меценатку. Варто встановити там нові вуличні аншлаги та анотаційно-просвітницькі таблички, щоб завдяки QR-коду на них кожен охочий міг скачати на свій гаджет максимум інформації Заслуговує на підтримку й ініціатива створення у Гожулах парку імені Єлизавети Милорадович, адже вона, володіючи місцевим маєтком, розбудувала у Гожулах розкішний парк, дендрарій і ботанічний сад. А ще мегаважливо створити меморіальну дошку барельєфного типу на фасаді гімназії №6 Полтавської міської ради, адже на цьому місці розташовувався полтавський маєток Милорадовичів – осередок культури, мистецтва. У ньому регулярно влаштовувалися просвітницькі зібрання, на які з’являлася тодішня культурна еліта Полтавщини».
Аматори сцени Гожулівської філії Центру культури Полтавської громади виконали пісні, присвячені землячці та про рідне село. А ведуча зібрання привернула увагу глядачів до промовистого історичного факту: про українку Єлисавету Милорадович писала у 1862 році французька газета «Independent Belge»: «В Полтаві на зборах головує чарівна жінка. Обговорює відокремлення від Росії. А новоствореною державою знову буде керувати гетьман, як за часів Мазепи…».
Полтавський офіс УІНП
