Валентина ОЛІЙНИК, фото автора
У Києві в Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків триває унікальна для України виставка історичного костюму XIV-XX століть. Тут і кумедні «геральдичні» моделі XIV століття – вбрання, повністю розшите символами роду, і металеві обладунки, і пишний чоловічий одяг, в ансамбль якого входять «підстрелені» для нашого нинішнього уявлення про моду шортики і довга мантія. Є і надзвичайно ошатний костюм, головно жіночий, оздоблений золотом та сотнями перлин, загальна вага яких сягає 4-5 кілограмів. До речі, середня ціна за сукню з минулої епохи складає 5-10 тисяч гривень, адже, наприклад, метр оксамиту коштує від 500 гривень, а тодішні дорогоцінні прикраси замінює відносно дешева біжутерія. Оскільки ошатні сукні минувши всі були багатошарові і потребували по 5-8 метрів тканини, яка коштувала набагато більше, ніж зараз, а оздоблення – діаманти, золото, срібло, перли тощо – було виключно справжнім, повна вартість такого вбрання могла сягнути ціни цілого міста.
У виставкових залах музею представлено близько 30 реконструкцій одягу, що співвідносяться за часом з найціннішими експонатами колекції закладу. Кожен експонат, згідно статусу особи для якої цей одяг був пошитий, передбачав певні обмеження та відстань в цілому, на якій можна було знаходитися поруч іншим людям.
На виставці можна побачити сукню, яку особливо полюбляла королева Англії та Ірландії Єлизавета I. Є реконструкція зі знаменитого портрету іспанської інфанти Маргарити Австрійської, доньки іспанського короля Філіпа IV. Цю сукню, майже у два метри завширшки, для 14-річної дівчинки пошили з нагоди офіційних заручин у 1664 році. Так, на портреті юна принцеса стоїть у надзвичайно помпезній сукні, її руки ледь дотягуються до країв широченної спідниці. Зауважимо, сьогодні зображення принцеси у повний зріст зберігається у мадридському музеї Прадо, поясний портрет – у Музеї Ханенків. Довго вважали, що ці портрети написав легендарний Дієго Веласкес, та тільки нещодавно виявилося, що насправді авторство належить його учневі – Хуану Батісту дель Масо.
Зрозуміло, у кожному столітті була країна, яка визначала світові тренди в одязі. Так, на початку XVІ століття це була Італія: легкі сукні яскравих кольорів і обов’язково з декольте. До речі, воно було настільки глибоке, що нерідко напоказ виставлялися навіть перса. Відвертість – головна ознака всіх італійських костюмів того часу. А от іспанці, які почали формувати світову моду пізніше, навпаки надавали перевагу цнотливому мінімалізму. Так, будучи дуже релігійними, їхні костюми були чи не всі темних тонів, головно чорними, і, що знаково, закритими аж під шию. Німеччина, наприклад, ніколи не задавала моду всьому світу, проте вона завжди вирізнялася пристрастю до оздоблень: плаття з великою кількістю розрізів та шнурків, громіздкі берети з великими пучками пір’їн павича тощо.
Важко повірити, та в обладунках того часу теж була своя “мода”, звісно, з підґрунтям здорового глузду. Наприклад, німецький обладунок воїна XV ст. був з численними вигинами та різьбленнями. Під ним носили армдублет – своєрідна довга сорочка, яку шили з кількох шарів простьобаної тканини, кріплячи шнурівкою до латів. Іноді цей одяг підшивали полотнами кольчуги для захисту передпліч, плечей та паху. Ноги воїна захищали своєрідні панчохи – шосси. Спеціальні обмотки на колінах пом’якшували носіння обладунків. В самі ж лати вшивали рукавички, дуже тонкі на долонях – щоб руки добре відчували меч і не пітніли. На ногах були сабатони – латні черевики, що мали дуже довгі носаки. Завдяки ним лицар міцно тримався на коні. Традиційно під сабатонами, задля пом’якшення носіння, було іще одне “взуття”, за формою максимально подібне до звичайних черевиків зі шкіри.
Узагалі, головно чи не всі металеві лати лицарів важили 20-25 кілограмів і могли виготовлятися роками… Однак їхні реконструкції, як виявилося, легші і в самій вазі, і в процесі “відтворення” – не для бою, а для мирного споглядання. Один такий експонат – «Обладунок вершника». Кінець XV ст. Німеччина. – представлений і в Ханенків. На запитання «ШП», чи відтворював автор, Сергій Гуньков, обмундирування воїнів того часу, характерне для нашої місцевості, той відповів:
– Майстер, в якого навчаюсь, спеціалізується тільки на європейському обладунку 14-15 сторіч. В цілому, сам процес не складний. Найважче – підготовка. Ці обладунки, наприклад, я виготовив за півроку… Вже восени планую розпочати власний проект. Зараз саме досліджую, яке спорядження носив воїн на території Київської Русі і як його правильно виготовити. Спочатку планую виготовити обладунок зразка X-XIII ст., а потім і XVI ст. Узагалі, в нашій справі є велика проблема – часта неможливість максимально заглибитись в історію, адже першоджерела, такі важливі в роботі реставратора, дуже складно знайти.
Всі реконструкції історичних костюмів спеціально для виставки «МУЗЕЙ-COUTURE» виконала дизайн-студія “Десяте королівство”. Ця унікальна експозиція триватиме ще до 7 червня.
