28 квітня 2014 року в Львівській обласній раді відбувся круглий стіл, присвячений 71-ій річниці створення дивізії “Галичина”, за участі істориків, ветерана-дивізійника Леоніда Мухи та ветерана Червоної армії Ігоря Юхновського (голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів; голова Українського Інституту національної пам’яті 2006-10 рр.). У дискусії взяли участь також депутат Львівської обласної ради свободівець Андрій Холяка та модератор зустрічі, координатор проєкту “Історичні діалоги”, депутат Миколаївської районної ради від ВО “Свобода” Михайло Галущак.
Захід відбувався у рамках проєкту “Історичні діалоги”. Учасники круглого столу дискутували на тему: “Стереотипи та міфи про Дивізію “Галичина”: минуле і сьогодення”. У заході також взяли участь: Микола Посівнич (кандидат історичних наук, президент благодійного фонду “Літопис УПА”), Ярослав Сватко (упорядник книги “Дивізія “Галичина” в запитаннях і відповідях”).
Ігор Юхновський у своєму виступі зазначив: “Чекати від Галичини любові до Радянського Союзу перед Другою світовою війною було наївно, адже два роки радянської окупації запам’ятались галичанам терором, депортацією та ін. Тому, коли сюди прийшли німці в 1941 р., їх вітали у кожному місті, як визволителів від радянської неволі. Я на той час жив у місті Кременець (Тернопільська обл.) і ми теж радо зустрічали німецькі війська.
…Коли ж німці одержали поразку під Москвою (7 січня 1942 р.) – вже не могло бути й мови, що вони здобудуть радянську столицю. А коли вони отримали нищівну поразку під Сталінградом (2 лютого 1943 р.) і вже відступали, і фактично армія наближалась до Дніпра, було очевидним, що Німеччина програє цю війну. У цей час і було прийнято рішення створити дивізію “Галичина”.
Історія України в часи Другої світової війни – це надтрагічна історія, щоб говорити про ці події з якимось великим піднесенням, але у цей час ми були достойним народом. Якщо ви мене спитаєте, чи доцільно було створювати Дивізію “Галичина”, я відповім, що ні. Але таке життя – ми повинні з тим рахуватися. І найголовніше – ми не повинні кинути ні один камінь ні в одного українця тих часів”.
Дивізійник Леонід Муха розповів, що в рядах дивізії “Галичина” буле високо ідейні та патріотичні люди: “Мій чотовий Роман Дражньовський після війни він був ректором Українського вільного університету у Мюнхені, доктор географічних наук. Мій сотенний Василь Татарський був у російській царській армії, Армії УНР, польській армії, німецьких військових формуваннях. Після війни він помер у чині генерал-хорунжого – він був організатор багатьох українських організацій в еміграції. Наша дивізія також відзначалась великим порядком”.
Ярослав Сватко зазначив: “На користь дивізії діє така річ: коли Німеччина розвалювалась, генерал Павло Шандрук створив Українську національну армію, яка прийняла присягу Україні. У такому разі, якщо ми хочемо говорити про українську Дивізію – тоді нам потрібно говорити від того моменту, коли вони прийняли присягу Україні (25 квітня 1945 р.)”.
Історик Микола Посівнич зазначив, що в інформаційній війні проти дивізії “Галичина” використовується теза, що дивізійники брали участь у злочинах СС. Однак, як повідомив історик – ці звинувачення не мають під собою ніякого ґрунту. “Судові розгляди щодо можливих злочинів дивізійників розглядались на Нюрнберзькому процесі 1945-46 рр., у Великобританії 1950 р., у 1985-86 рр. це робила державна канадська комісія Дешена, але жодного разу не було доведено, що дивізія “Галичина” брала участь у винищенні мирного населення”, – розповів Микола Посівнич.
Депутат Львівської обласної ради від ВО “Свобода” Андрій Холявка підкреслив, що історія кожного народу, який у часи війни не має своєї держави, є особливо трагічною. “Інколи, як у нашому випадку під час Другої світової війни, сини цього народу воюють по різні сторони фронту. Але символічно, що сьогодні за одним столом сидять саме такі люди і ці люди знаходять між собою порозуміння. Це приклад того, як між українцями не повинно бути ворожнечі”, – зазначив Андрій Холявка.
Прес-служба Львівської обласної організації ВО “Свобода”
