25 грудня 2024 року, у День Різдва Христового у Полтаві урочисто відкрили пам’ятник філософу і митцю, уродженцю міста Чорнухи Лубенського полку Гетьманщини (нині селище Чорнухи Лубенського району Полтавської області) Григорію Сковороді.
У церемонії відкриття взяли участь перший заступник голови Полтавської обласної ради Олександр Лемешко, заступник начальника обласної військової адміністрації Володимир Когут, секретар Полтавської міської ради Катерина Ямщикова, скульптор і заслужений художник України Катіб Сафар-огли Мамедов, заслужений архітектор України Сергій Чечельницький, депутати міськради Вадим Ямщиков, Юрій Бражник, представник Українського інституту національної пам’яті у Полтавській області Олег Пустовгар, меценати, освітяни, мистецькі колективи обласного центру, громадські діячі. До речі, знана громадська діячка, керівник управи Полтавської крайової організації Народного Руху України у 90-х роках минулого століття, вишивальниця Зоя Коваленко продемонструвала учасникам урочистостей вишитий нею портрет видатного українського козацького філософа.
«Справжній різдвяний подарунок. Україна була, є і буде. Слова Сковороди об’єднують крізь століття. Ця ідея народилася не вчора, народилася давно. Я дякую всім, хто до цього причетний. Я дякую всім, хто допоміг тому, щоб цей пам’ятник був у Полтаві, бо за нього боролися найкращі міста нашої країни. Але він для Полтави народився й тут мав стояти. За українську ідентичність, за українську історію боролися, боремося й переможемо. Слава Україні! Слава Збройним силам України! Сковорода Полтаві – справжній подарунок місту на Різдво», – звернулася до учасників дійства секретар Полтавської міськради, в.о. Полтавського міського голови Катерина Ямщикова.
«Знаково і символічно, що відкриття відбулося саме у день одного із найбільших християнських свят- Різдва Христового, адже Сковорода –філософ глибоко християнський. Він розділяв світобудову на три світи: макрокосм— все, що нас оточує; мікрокосм— це внутрішній світ людини; світ символів— Біблія. Тож чимало творів Сковороди вибудовані передусім навколо християнської етики», -сказав Олег Пустовгар у розмові з полтавськими журналістами.
«Вітаю всіх із Різдвом, із відкриттям пам’ятника геніальному мислителю, поетові Григорію Сковороді. Для мене це велика честь – вшанувати пам’ять цього видатного філософа. Це велика подія. Я пишаюся, що долучений до неї. Я вивчав його біографію, всі пам’ятники Григорієві Сковороді, які існують в Україні та світі. Вирішив робити його як мандрівника. Він іде босоніж, черпаючи енергію від рідної землі. ніби спускається постаментом, що має переходити в доріжку, яка веде зі скверу до центру Полтави, – він іде до людей», – поділився Катіб Мамедов», – пояснив скульптор.
«Полтава – прекрасне місто, у якому дуже багато хороших пам’ятників. І наша задача була зробити рангом не нижче, ніж ті, що вже тут є. Сама ідея – ніби Григорій Сковорода йде по дорозі. Чи є пам’ятники, де він був би в русі? Немає. Усі статичні – постамент, і стоїть фігура. І ми вирішили, позаяк він мандрівний філософ, зробити його в русі. Начебто вийшло. Він іде в місто, іде до людей, – сказав Сергій Чечельницький. – Для цього пам’ятника було вибране одне з центральних місць Полтави. Це велика честь. Ми, коли сюди приїхали вперше, подивилися на локацію, вирішили, що місце чудове, тому висота така, що він і не великий, і не маленький, він органічно вписався в архітектурну групу. Людському оку приємно для сприйняття».
Довідково, за матеріалом з офіційного сайту УІНП:
Григорій Сковорода народився на Полтавщині. Його батько був козаком, який у мирний час тримав шинок та продавав вино. У Чорнухах Сковорода здобув початкову освіту в місцевого дяка. Закінчив курс філософії в Києво-Могилянській академії. Також відвідував публічні лекції та бібліотеки під час мандрів Європою. Навчався музики, коли перебував у складі Придворної капели. Філософ знав щонайменше сім мов: латину, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, італійську та угорську. А також умів грати на шести музичних інструментах: скрипці, флейті, бандурі, органі, гуслях і цитрі. Зневажав славу та кар’єризм, відмовлявся від високих посад та шанувань. Зокрема, відмовився від кар’єри в придворній капелі російської імператриці Єлизавети. Більшу частину життя провів у мандрах. Європу він побачив, подорожуючи у складі експедиції, що закуповувала токайські вина. Україну— мандруючи в пошуках вчительської роботи. Викладав у Переяславському та Харківському колегіумах. У мандрах Сковорода часто працював домашнім вчителем у місцевої шляхти. Філософські вчення Сковороди вибудовані перш за все навколо етики. Відчутний вплив на філософа античної спадщини, насамперед стоїцизму та неоплатоніки. А також середньовічної схоластики. У домандрівний період Сковорода філософував у віршах та байках. Потім писав філософські трактати, серед яких були «Наркіс. Пізнай себе», «Алфавіт світу» та «Ікона Алкавіадська». Він ділив свої твори на «популярні» та «для втаємничених». Більшість бесід філософа починались закликом «Пізнай себе!». Не розділяв і не протиставляв «тіло фізичне» та «тіло духовне» людини. Щоб жити в гармонії, людині необхідна «сродна праця», тобто така, яка приносить їй задоволення та користь суспільству. Цим «сродна праця» відрізняється від «праці обраної», яку людина робить з користі, гордості чи задля слави. Свого віку Григорій Сковорода доживав у селі Пан-Іванівка— сучасна Сковородинівка на Харківщині. За легендою, знав про свою смерть та сам викопав собі могилу. На хресті, за заповітом філософа, написано «Світ ловив мене та не спіймав».
Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті
