35 років тому в Чернівцях на стадіоні «Буковина» розпочався перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», який пізніше поет Іван Малкович назве святом, яке «запалило іскру незалежності» в Україні. Це була іще епоха Радянського Союзу, але дух свободи уже бринів у повітрі. Уже існував Український культурологічний клуб, уже була створена Українська Гельсинська спілка. У Львові активно діяло Товариство Лева і Студентське братство. Гостру соціальну сатиру видавав театр-студія «Не журись». В андеграунді з’явився потужний український рок. Все лише чекало моменту, щоб вирватися із підпілля. І таким моментом стала «Червона Рута».
Терор проти гостей фестивалю, які приходили у вишиванках та проносили на трибуни блакитно-жовті прапори, викликав протест в учасників «Червоної рути». Та й сам фестиваль став своєрідним маніфестом свободи.
Тарас Петриненко, який був у журі фестивалю, на заключному концерті виконав пісню про Народний рух (за тиждень до фестивалю в Києві пройшов Установчий з’їзд НРУ), домінуючими темами були екологія (наслідки аварії на ЧАЕС і алопеція – за кілька місяців до цього в Чернівцях фіксувалися масові випадки облисіння дітей), відродження мови та повернення справжньої історії, політична сатира.
Тоді ж уперше на великій сцені прозвучав заборонений тоді Гімн «Ще не вмерла Україна». Лауреат Гран-прі фестивалю Василь Жданкін вийшов на сцену для вручення нагороди і після слів «Настала осінь: дні стали коротші, а міліцейські кийки довші» акапельно заспівав Гімн. Його підтримали, вийшовши на сцену, Віктор Морозов та Едуард Драч. І весь стадіон, який стоячи підспівував виконавцям. Щоб припинити це «неподобство», працівники КГБ сокирою перерубали електричний кабель, який ішов до сцени, але пісня продовжувала лунати.
Фестиваль «Червона рута» відкрив для широкої публіки Василя Жданкіна, Андрія Миколайчука, Сестричку Віку, Марію Бурмаку, сестер Тельнюк, гурти «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», «Рутенія» та багато інших популярних гуртів та виконавців. Відкрив імена поетів «Розстріляного відродження» та інших невідомих широкому загалу авторів. За короткий час українська музика стала символом свободи.
«Червоній Руті” вдалося розбудити українську підсвідомість, вивести її з приватного сховку в публічний простір. Після фестивалю не було жодного сумніву, що Україна буде незалежною. Фестиваль дав старт процесу українізації», — підсумовував пізніше один з організаторів фестивалю Кирило Стеценко.
За рік сталася Студентська революція на граніті, яку підтримали зірки «Червоної Рути». Менш як за два роки було проголошено Акт про Незалежність України.
За матеріалами офіційної ФБ-сторінки Українського інституту національної пам’яті
